День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій

День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій

...Ой, жалобо, вкраїнська жалобо!
Та чому ж ти не маєш кінця?!
Перехрестимо жалібно лоба.
І — до смертного знову вінця...

А. Листопад

Історія органічно пов'язана з пам'яттю, яка долає невпинний час, долає забуття. В цьому непересічна культурна значимість пам'яті. Безпам'ятство – це невдячність перед минулим і безвідповідальність перед майбутнім. Щоб не помилятися в майбутньому, ми повинні пам'ятати про помилки в минулому.

Хоча б частково подолати своє примусове безпам’ятство українці отримали змогу лише з початком горбачовської «відлиги» у другій половині 1980-х років і розпаду Радянського Союзу та створенням власної держави. От тоді і почали відкриватися факти недалекого минулого, які так старанно приховувалися владою. Однією з таких трагічних сторінок стала правда про голодомори.

У XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. За даними істориків, у 1932-33 роках жертвами голоду, спровокованого адміністративними заходами радянської влади, в Україні, за різними оцінками, стали від 7 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25% свого населення, втрачаючи його по 25 тисяч людей в день, по тисячі на годину, по 17 щохвилини.
Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.

Офіційне відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів було встановлено Указом Президента України Л. Кучми від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Л. Кучми від 31 жовтня 2000 року встановлена назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Л. Кучми від 15 липня 2004 року встановлювлена назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій». Указом президента В. Ющенка від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів» і повинен відзначатися щороку у четверту суботу листопада.

Страшну правду про Голодомор відкривають для себе не лише українці. Наразі парламенти чотирнадцяти держав визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. На пострадянському просторі такі рішення ухвалили законодавці Грузії, Естонії, Литви та Латвії. Так само однозначно висловилися Польща й Угорщина, Канада та США. Заяви про геноцид українців підтримали парламентарі Австралії, Еквадору, Колумбії, Мексики, Перу та Параґваю. Законодавці Аргентини, Бразилії, Словаччини, Чехії та Чилі засудили злочин, але так і не спромоглися назвати його геноцидом. Ще ряд країн висловили своє ставлення до Голодомору на муніципальному та регіональному рівнях. ЮНЕСКО, ОБСЄ, Європарламент та Організація Об'єднаних націй також засудили цей злочин проти українців, але уникнули терміну "геноцид".

У цей день на вшанування пам'яті жертв голодоморів і політичних репресій приспускається Державний Прапор України на будівлях державних установ, підприємств, організацій, обмежується проведення розважальних заходів, проводиться Всеукраїнська хвилина пам'яті жертв голодоморів.

Ввечері о 16 годині у вікнах українців горітимуть свічки пам'яті за жертвами геноциду українського народу. Акція "Запали свічку" це знак нашої пам'яті. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього.

Гаврилюк Ю.П.