Рух Опору – антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти окупантів.

*  *  *

На території України в роки війни було три течії руху опору: радянська, українська національна та польська.

Мета: визволення України від німецько-фашистських загарбників та відновлення радянської влади.

Форми боротьби:

• Підпільний рух

• Партизанський рух

• у 1942 р. був створений Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем;

• діяльність в Україні партизанських загонів на чолі з О. Сабуровим, О. Федоровим, М. Наумовим, С. Ковпаком та ін.

• узгодження дій партизанів з операціями Червоної армії;

• зростання чисельності партизанських загонів (в Україні діяло понад 30 великих з'єднань та понад 80 окремих загонів);

• активізація антифашистської боротьби на окупованих територіях у зв'язку з наступом радянських військ (1943–1944 рр.);

• глибокі рейди в тил ворога з метою зірвати плани гітлерівців із перетворення України на «випалену пустелю», визволення окремих районів тощо (Карпатський рейд С. Ковпака (12 червня 1943 р., під час битві на Курській дузі), рейди П. Вершигори, Я. Мельника та ін.).

• зміцнення зв'язків між керівним центром та окремими загонами (забезпечення партизан зброєю, продовольством, медикаментами з центру).

Мета: визволення України від окупантів (німців, більшовиків) та побудова незалежної Української держави.

У 1940 р. відбувся розкол в ОУН на ОУН(М) (мельниківці на чолі з А. Мельником) та ОУН(Б) (бандерівці на чолі з С. Бандерою).

ОУН(М) (мельниківці) виступали за співпрацю з німцями, сподіваючись на їх підтримку у створенні Української держави.

ОУН(Б) (бандерівці) співпрацювали з німцями лише на початковому етапі війни, а для досягнення незалежності України розраховували, в основному, на власні сили.

Бандерівці у згоді з німецьким командування створили батальйони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

30 червня 1941 р. – прийняття у Львові «Акта проголошення відновлення Української держави» та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (А. Гітлер виступив проти самостійної Української держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандера та Я. Стецько заарештовані).

5 жовтня 1941 р. – створення мельниківцями у Києві Української національної ради на чолі з М. Величковським, яку розглядали як передпарламент майбутньої Української держави (у листопаді 1941 р. її діяльність була заборонена гітлерівцями).

Осінь 1941 р. – репресії німців проти оунівців, у результаті перехід оунівців (бандерівців) до боротьби з німцями. У 1944 р. німцями були закатовані українські поети Олег Ольжич та Олена Теліга.

У червні 1941 р. отаман Тарас Бульба-Боровець створив перші українські військові формування «Поліська Січ», які воювали проти німців та радянських військ.

14 жовтня 1942 р. – створення УПА (Української повстанської армії проводу ОУН), яка вела боротьбу як проти німців, так і проти радянської влади.

Українська повстанська армія (УПА) – українське військово-політичне формування, що діяло в Україні у 40-х – 50-х роках і у ході війни вело боротьбу як проти фашистської Німеччини, так і проти радянських військ. Очолив УПА Роман Шухевич (прізвисько Тарас Чупринка).

• остаточне оформлення структури УПА, об'єднання окремих загонів під загальним керівництвом (головний командир – Р. Шухевич);

• взяття під контроль значної території Полісся, Волині, Галичини, створення тут української адміністрації («українських республік»).

• конфлікт із польською адміністрацією, який вилився у взаємні «етнічні чистки».

*  *  *

Волинська різанина – обопільні етнічні чистки українського і польського населення здійснені УПА та польською Армією Крайовою у 1943 р. під час Великої Вітчизняної війни на Волині.

*  *  *

• конфлікт із радянськими партизанами;

• липень 1944 р. – проведення установчих зборів представників політичних сил, метою яких було проголошення самостійної України та обрання Української головної визвольної ради (УГВР) – вищого керівного органу національно-визвольної боротьби українського народу – та Генерального секретаріату, який очолив Р. Шухевич.

• на 1944 р. кількість УПА становила 60–90 тис. чол.

• внаслідок сутички із УПА (лютий 1944 р.) отримав важке поранення й помер (квітень 1944 р.) генерал радянської армії М. Ватутін (визволитель Києва).

Мета: звільнення Польщі з-під влади окупантів і відновлення незалежності Польщі.

Види:

• Армія Крайова (ставила за мету відновити Польську державу, припинила існування в січні 1945 р.);

• Армія людова (ставила за мету відновлення Польщі й встановлення там радянської влади; мала підтримку від СРСР; припинила існування в червні 1944 р.)

Між Армією крайовою та УПА були збройні сутички.

Слідкуйте за змінами на цій сторінці!