Південна Україна. Ліквідація Запорозької Січі

• 

Деталі

Опубліковано: Неділя, 03 травня 2020, 21:18

Перегляди: 176

Дистанційне навчання. Історія України. 8-Б,В класи

 

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

 

Південна Україна. Ліквідація Запорозької Січі

 

І. Адміністративно-територіальний поділ та освоєння запорозьких земель Нової (Підпільненської) Січі

Після розгрому Запорозької Січі російськими військами у 1709 р. Чортомлицька Січ перестала існувати.

Запорожцям заборонили відроджувати Січ у межах російських володінь.

Частина запорожців, що встигла врятуватися з облоги, заснувала нову Січ в урочищі Олешки (нинішня Херсонщина) в нижній частині Дніпра на турецькій території.

Кримський хан надав козакам певні права в землекористуванні, промислах, торгівлі, внутрішньому устрої, але ці права постійно порушувалися. Козаки повинні були сплачувати данину до ханської скарбниці, часто їх залучали до виконання різних робіт, змушували воювати на своєму боці. Запорожцям забороняли будувати фортеці, мати артилерію.

Козаки весь час мріяли повернутися у свої рідні місця.

У 1734 р. вони одержали від російською уряду дозвіл повернутися й поселилися над річкою Підпільною (біля Нікополя), де заснували Нову Січ. Цьому сприяли:

• успіхи гетьмана Данила Апостола у внутрішній політиці, його активність у питанні повернення козаків в Україну;
• Росія готувалася до війни з Кримом і тому згодилася на повернення козаків, щоб використати їх у війнах з Кримським ханством і Туреччиною.

За угодою з російським урядом, укладеною вже після смерті; Данила Апостола влітку 1734 p., запорожці отримали від Росії повну амністію, всі свої землі, вільності і права.

У Новій Січі постійно мешкало 15–20 тис. козаків.

Ця Січ була залежною від Росії і не могла вести ніяких самостійних походів.

У військовому плані вони підпорядковувалися російському воєначальникові в Україні й отримували на все військо щорічно 20 тис. крб., а також додаткові кошти на спорудження січових укріплень. Запорожці брали участь у війнах з Туреччиною.

 

Адміністративно-територіальний поділ запорозьких земель

Запорозька Січ мала 38 куренів.

Уся територія Запорожжя переділялася на адміністративно-територіальні округи – паланки (їх було 8):

на правому березі Дніпра – Кодацька, Бугогардівська, Інгульська;

на лівому – Протовчанська, Орельська, Самарська, Кальміуська;

у пониззі Дніпра – Прогноїнська.

Виникнення паланок було зумовлене збільшенням чисельності населення на Запорожжі та ускладненням у зв'язку з цим функцій управління й суду.

Центр паланки – слобода, де перебували паланкова старшина і військова залога.

Очолював паланку полковник. На час зруйнування Запорозької Січі вона мала:

500 майстерень, торгових будинків, 45 сіл – володінь запорожців, 1600 хуторів-зимівників, які були основною формою ведення господарства на Січі: тут обробляли сади та городи, розводили бджіл, тримали худобу.

У зимівниках господарювали одружені козаки.

З 1755 р. по 1775 р. кошовим отаманом був Петро Калнишевський. Запорожжя в цей час славилося своїм добробутом. Саме тоді народ склав таке прислів’я:

"Як був кошовим лантух, то не було хліба й для мух, а як став кошовим Калниш, то лежав на столі цілий книш".

 

1. Політика царизму, спрямована на зміцнення абсолютизму (Запорозька Січ з її вільностями була йому перешкодою).

2. Царизм намагався ліквідувати особливості самоврядування запорожців, бо воно суперечило централізаторській політиці Росії.

3. Намагання царизму остаточно придушити антифеодальну боротьбу народних мас (селяни – втікачі від кріпосного гніту мали підтримку запорожців, селилися на землях Запорозької Січі).

4. Відпала необхідність у допомозі запорожців після закінчення російсько-турецької війни 1768–1774 pp.

5. Турки й татари вже не становили загрози з півдня.

6. Зазіхання російських вельмож на багатющі чорноземи Запорожжя та його природні багатства.

Катерину II постійно непокоїло існування Запорозької Січі, в якій налічувалося майже 20 тис. козаків.

23 квітня 1775 р. на нараді у цариці з планом знищення Січі j виступив новоросійський генерал-губернатор Г. Потьомкін.

Проти Запорозької Січі було використано війська, що верталися з російсько-турецької війни на чолі з генерал-поручиком П. Текелі (100 тис. вояків).

Січ була зайнята цими військами раптово і зненацька.

Значна частина козаків іще перебувала на турецькому фронті, а на Січі в той час був лише тритисячний гарнізон з 20 невеликими гарматами.

Війська П. Текелі блокували січову гавань на р. Підпільній і захопили судна, що стояли там. П. Текелі послав своїх, представників до кошового отамана з вимогою прибути до нього.

Старшинська рада за участі духовенства через "небажання проливати християнську кров" вирішила здати Січ без опору.

Війська зруйнували курені, пушкарню, майстерні, вивезли боєприпаси, артилерію, прапори, клейноди, цінності та архів військової канцелярії.

3 серпня 1775 р. вийшов указ цариці, в якому зазначалося, що Запорозьку Січ зруйновано. Наголошувалося, що повинна зникнути сама назва запорозьких козаків. Вищу січову старшину було репресовано.

Січень 1776 р. У Бєльській фортеці відбувся суд над старшинами

Степаном Лелекою,

Іваном Куликом,

Агипом Паролихом,

курінним отаманом Головком,

полковником Іваном Гараджею та іншими козаками.

Останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського заслати до Соловецького, військового писаря Івана Глобу – до Туруханського, військового суддю А. Головатого – до Тобольського монастиря.

Звідти вони вже не повернулися.

Майно старшини та заможних козаків конфіскували. Близької половини всіх запорозьких земель розподілили між російськими вельможами, а решту передали німецьким і сербським колоністам .

Уся територія "вільностей" увійшла до Азовської та Новоросійської губерній. Запорозька Січ припинила існування.

Катерина II намагалася стерти запорожців навіть із народної пам'яті, заборонила вживання слів "запорозький козак’’, "запорожець", "вільності”, вважаючи вживання цих слів своєю особистою образою.

Останні сторінки Запорозької Січі – це й початок трагедії духовного центру козацтва – Межигірського монастиря біля Вишгорода, якого за наказом Катерини II було закрито, а в 30-х роках XX ст. зруйновано.

Висновки

1. Зі зруйнуванням Запорозької Січі не стало сили, яка понад три століття захищала українські землі від ворогів.

2. Запорожжя було і тією силою, що стримувала процес закріпачення селян в усій Україні. Тут збиралися втікачі від поневолення та переслідування і кожен на Січі знаходив захист і волю.

3. Зі зруйнуванням Запорозької Січі впала остання твердиня українських традицій, української державності.

4. Січ назавжди залишилася в пам'яті народній як символ незалежності і волі.

5. Своє ставлення до Запорозької Січі народ виявив у піснях, легендах, переказах, думах, прислів’ях і приказках, у яких оспівується самовіддана боротьба й героїзм козаків за свою волю, незалежність віру.  

 

ІІІ. П. Калнишевський

Серед героїв України, що віддали своє життя за її майбутнє, ім'я П. Калнишевського – одне з героїчних і трагічних.

Народився він 1691 р. на Сумщині.

Дістав добру освіту, вільно володів іноземними мовами.

Свою долю пов'язав з козацтвом. Пройшов шлях від, простого козацького джури до військового осавула, який відповідав за стан і організацію війська, потім – військового судді. Набув великого військового та політичного досвіду. З 1762 р. якийсь час був кошовим, а з 1765 р. по 1775 р. незмінним кошовим аж до ліквідації Запорозької Січі, чого в історії доти "із віку віків не бувало".

Кошовий мав заслужену репутацію будівничого.

Своїм коштом збудував п'ять церков (у Лохвиці, Ромнах, у Межигірському монастирі та ін.). Чимало власних грошей пожертвував іншим монастирям і церквам.

Дбав про освіту. За П. Калнишевського в Запорозькій Січі існували три спеціальних та 16 загальноосвітніх шкіл. Школи були при церквах у центрах паланок, у слободах, селах. У школі при Святопокровській січовій церкві діти від 12 до 17 років навчалися письма, "цифри", закону божого, української та старослов’янської мов, інших наук. Юнаки – джури, яких козаки брали в походи, проходили в цій школі курс фізичного і військового навчання.

Навчання у школах проводилося українською мовою.

У 1769 р. кошовий разом із козаками у складі російської армії брав активну участь у бойових діях проти турків і татар. Він відзначився в численних битвах і особистою хоробрістю та мудрим керівництвом.

Очолюване ним козацтво показало високе володіння воєнним мистецтвом.

П. Калнишевський за хоробрість був нагороджений золотою медаллю з портретом імператриці, всипаною діамантами.

Катерина II чекала слушного моменту, щоб зруйнувати Запорозьку Січ. Татари вже не загрожували Росії і Січ було підступно знищено.

25 червня 1776 р. кошового отамана П. Калнишевського під посиленою охороною відправили до Москви, а звідти – до Архангельська, до якого прибули 11 липня 1776 р. З Архангельська привезли на Соловки на довічне ув'язнення. Його помістили в один із найстрашніших казематів – Головленковську в'язницю. П. Калнишевський перебував у камері безвихідно, фактично був заживо похований. Стіни в камері були сирі, запліснявілі, повітря затхле. У цьому кам’яному мішку він просидів 16 років. Його виводили з камери лише тричі на рік: на Великдень, Спас і Різдво. Охороняли кошового троє солдатів. Після 16 років такого ув'язнення в камері-одиночці його перевели в дещо кращу камеру, в якій він просидів ще 9 років.

Вічна темрява казематів зробила свою справу: кошовий осліп. Після смерті Катерини II Олександр І указом від 2 квітня 1801 р. звільнив П. Калнишевського.

Проте той відмовився покинути монастир, у якому помер 31 жовтня 1803 р. на сто дванадцятому році життя.

Його могила на головному дворі (Половецького монастиря перед Преображенським собором. І нині на ній лежить надгробна плита із сірого граніту.

У народі довго ходили легенди про кошового отамана.

Одні подейкували, що царським властям не вдалося заарештувати П. Калнишевського, що він утік разом з іншими козаками на Дунай, там одружився і в нього народився син, який, коли підросте, змужніє, набереться сил, з'явиться на руїнах Січі, щоб відродити її, відновити міць і могутність та продовжити справу батька.

Інші запевняли, що П. Калнишевського таємно поселили на Дону. Тому і з’явилася народна пісня:

"Ой полети, та й полети, чорная галко,

Ти на Дін рибу їсти,

Ой, принеси, та й принеси, чорна галко,

Од кошового вісті!”

Петро Калнишевський – нескорена совість нашого народу. Він став жертвою колоніальної політики царизму, політики соціального і національного гноблення України. Запорозька Січ стояла на перепоні цій політиці, вела боротьбу за свої права, вільності і привілеї, за свою віру і землю. Саме тому її було знищено, а кошову старшину на чолі з П. Калнишевським замуровано в монастирських в'язницях на Соловках.

 

IV. Доля запорожців після ліквідації Запорозької Січі

Різною була подальша доля запорозьких козаків. Значну частину їх було причислено до розряду державних військових поселенців. Козацька біднота та селяни-втікачі потрапили в залежність від нових землевласників, які отримали маєтки за Рахунок колишніх вільних запорозьких степів. Доля решти козаків була іншою.

Задунайська Січ (1775–1828 pp.)

Після ліквідації Запорозької Січі близько 5 тис. запорожців втекли в межі турецьких володінь та оселилися за Дунаєм.

Устрій Задунайської Січі був такий самий, як і в Україні. Вона Так само мала укріплення, церкву, 38 куренів.

На козацькій раді козаки обирали кошового отамана та старшину. Їхніми заняттями були сільське господарство, рибальство, промисли; вони також розводили овець (коней і велику рогату худобу не розводили), освоїли виноградарство.

Тут не було кріпацтва і сюди тікали селяни-кріпаки з України. Козаків турки намагалися використати в боротьбі проти сербів, румунів, греків, болгар.

Під час російсько-турецької війни 1828–1829 pp. козаки Задунайської Січі з кошовим отаманом Й. Гладким перейшли на бік російської армії, допомогли їм переправитися на правий берег Дунаю і взяли участь у боротьбі проти Туреччини. За це турки жорстоко розправилися з тими козаками та їхніми сім'ями, які залишилися за Дунаєм.

Після російсько-турецької війни 1828-1829 pp. царський уряд поселив колишніх задунайських козаків на Азовському узбережжі між Маріуполем і Ногайськом, сформувавши із них Азовське козацьке військо.

Це військо було ліквідовано 1685 p., а козаків переведено до козацького стану.

 

Бузьке козацьке військо (1785–1817 рр.)

У 1785 р. за дорученням уряду між Бугом і Дністром було створено Бузьке козацьке військо. Воно виникло на базі козацького полку, сформованого генералом О. Прозоровским 1769 р. Полк брав участь у війні 1768–1774pp.

Бузькі козаки охороняли південні рубежі Росії, брали участь у російсько-турецькій війні 1787–1791 pp. (у битвах під Очаковом, Бендерами, Акерманом, Ізмаїлом).

На 1811 р. у російському війську налічувалося 9448 козаків.

Бузькі козаки воювали проти Франції у 1812 –1814 pp.

Остаточно Бузьке козацьке військо було ліквідовано 1817 p., козаки отримали статус військових поселенців.

 

Чорноморське козацьке військо (1788–1860 pp.)

У 1787 р. за дорученням уряду Антін Головатий і Сидір Білий організували з колишніх запорожців Військо вірних козаків, яке згідно з царським указом 1788 р. дістало назву Чорноморське козацьке військо.

Катерина II дозволила сформувати козацькі частини з колишніх запорожців, бо ситуація в Причорномор’ї була напруженою: турецький султан не хотів миритися з втратою Причорномор'я і Криму, а тому Росії слід було захищати південні рубежі.

Запорозьке козацьке військо зберігало старий запорозький устрій, заняття, звичаї та традиції.

Першим кошовим отаманом було призначено Сидора Білого.

Антін Головатий став військовим суддею.

Чорноморці разом з російським військом взяли участь у російсько-турецькій війні 1787 – 1791 pp.

1792 р.Чорноморське козацьке військо переселили на Кубань, де козаки заснували 40 курінних селищ (38 із них було названо так само, як курені Запорозької Січі).

На Кубані проживало 25 тис. цього війська.

У наступні роки Чорноморське козацьке військо поповнювалося переселенцями з українських губерній, а також селянами-втікачами з України і Росії. Військово-адміністративним центром стало місто Катеринодар (тепер Краснодар).

1860 р.До Чорноморського козацького війська приєднали Кавказьке військо і перейменували його на Кубанське козаче військо.

 

V. Підсумки

Козацтво – славна сторінка нашої історії.

Народ, не маючи державності, створив регулярні збройні сили, які боронили його від численних ворогів. Козаки були в обороні віри й землі українського народу. У народних піснях і легендах поетично називалися:

батьком – Великий Луг,

матір’ю – Запорозька Січ,

дружиною – шабля,

вірним товаришем – кінь.

Гіркою і сумною виявилася доля Запорозької Січі та багатьох козаків, які захищали рідну землю і козацькі вільності. Козаки першими прокладали шлях до Сибіру, на Соловки:

• уже 1663 р. до Сибіру було заслано полковників Чернігівського, Ніжинського, Переяславського полків;
• у 1672 р. – славного кошового отамана Івана Сірка і гетьмана Дем’яна Многогрішного з братами і дружиною;
• у 1687 р. – гетьмана Івана Самойловича з меншим сином;
• на поч. XVIII ст. – родича Івана Мазепи Андрія Войнаровського та полковника Семена Палія;
• у мурах Петропавловської фортеці загинув Павло Полуботок;
• упродовж 25 років в'язнем Соловецького монастиря був останній кошовий Петро Калнишевський.

За наказом Петра І було понищено всі козацькі могили.

Знищення Запорозької Січі означало закінчення цілої епохи в історії нашої України, остаточне поневолення її й тяжку долю для народу. Та не зникла в народі пам'ять про борців за українську державність, національну єдність та духовність.

Цей подвиг не зник безслідно і до наших сучасників дійшла пам’ять про них.

Крізь довгі століття дійшли до нас відомості про ті тяжкі часи, про наших славних рицарів, охоронців рідної землі, православної віри, української культури.

Демократичні традиції козацтва, висока культура козацької доби стали передумовою до національного відродження українського народу.

 

VI. Входження Північного Причорномор’я та Криму до складу Російської імперії

Російсько-турецькі війни другої половини XVIII ст.

Друга половина XVIII ст. характеризувалася зростанням могутності Російської імперії, агресивності її зовнішньої політики.

Причини російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст.

1. Росія прагнула зміцнити свої позиції у басейні Чорного моря, домогтися виходу до Чорного моря, щоб:

• убезпечити свої південні кордони, припинити постійні напади татар, які розоряли південні українські землі;
• домагатися територіальних надбань;
• задовольнити потреби дворянства в нових родючих землях;
• через Чорне море вторувати шлях на європейські ринки, що сприяло б розвиткові економіки, торгівлі та могло дати величезні прибутки Російській імперії;
• боротися за вихід до Середземного моря, поширення царським урядом свого впливу на Балкани, країни Близького та Середнього Сходу, що сприяло б зростанню міжнародного авторитету Росії та впливу на європейські справи.

2. Туреччина намагалася не допустити посилення Росії, відсунути її кордони від Чорного та Азовського морів, зміцнити свій вплив у Причорномор'ї.

 

Російсько-турецька війна 1768–1774 pp. та участь у ній українських козаків

1768 р. Туреччина під тиском Франції, скориставшись участю Росії у придушенні Коліївщини, оголосила Росії війну.

Воєнні дії велися на Дунаї, в Криму і Закавказзі.

1769 р. Російські війська перемогли у битвах при Хотині і Яссах.

1770 р. Російський полководець П. Рум’янцев розгромив турків під Ларгою і Кагулом.

Російський флот знищив турецький у Чесменській бухті на Егейському морі.

1774 р. Російські війська під командуванням О. Суворова розбили турецьку армію біля села Козлуджі.

Україна стала важливим тереном для ведення воєнних дій

На території України зосереджувались і розгортались російські війська, бо вона безпосередньо прилягла до театру воєнних дій. Тут:

• розміщувалися тилові служби діючої армії;
• створювалися запаси зброї, боєприпасів, продовольства, фуражу;
• велись оборонні роботи;
• готувалися транспортні засоби;
• десятки тисяч українців залучалися до будівництва фортець, мостів, переправ тощо.

У воєнних діях активну участь брало козацтво України

Козаки:

• у 1769 р. завдали поразки татарському загонові біля р. Вовчої;
• взяли участь у битвах під Кінбурном, Очаковом, Хаджибеєм;
• ходили під Тулугу, Ізмаїл;
• штурмували Перекоп;
• захопили Кафу;
• у гирлі Дунаю розгромили турецьку флотилію і знищили 11 кораблів;
• у кампанії 1772–1773 pp. брали участь у штурмі турецької фортеці Сілістрії;
• у 1774 р. обороняли окремий район лівого берега Дунаю. Усього в російсько-турецькій війні 1768–1774 pp. брало участь від 5 до 10 тис. козаків.

1774 р. Закінчення російсько-турецької війни підписанням Кючук-Кайнарджийської мирної угоди.

1. Росія отримала:

• Керч, Єнікале, а також Азов із прилеглими землями;
• землі між Південним Бугом і Дніпром;
• фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману;
• право вільного торговельного судноплавства Чорним морем.

2. Росія зобов'язувалася вивести свої війська з Криму, Кавказу, Дунайських князівств.

3. Кримське ханство проголошувалося незалежним.

4. Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.

5. Туреччина зобов'язувалася вивести свої війська з Криму, Кубані й Тамані.

6. Туреччина повинна була сплатити Росії контрибуцію в розмірі 4,5 млн. крб.

 

Російсько-турецька війна 1787–1791 рр.

1783 р. До складу Росії було приєднано Крим.

Це суперечило умовам Кючук-Кайнарджийського миру.

Туреччина почала готуватися до нової війни.

1787 р. Туреччина оголосила війну Росії.

1788 р. Російські війська здобули Очаків.

1789 р. Російські війська під командуванням О. Суворова розбили турків на р. Римник.

1790 р. Російські війська взяли штурмом фортецю Ізмаїл, при цьому загинуло понад 30 тис. мирного населення та захисників фортеці.

У перемогу російської армії свій внесок зробили й українські козаки

• У цій війні брало участь Бузьке козацьке військо, створене у 1785 р. з колишніх запорожців після розгрому Запорозької Січі, яке за бойові заслуги стало називатися Військом вірних козаків (перегодом – Чорноморським козацьким військом).
• Козацькі загони брали участь в Очаківській битві (1788 p.), здобули острів Березань, Хаджибей, Акерман, брали участь у штурмі Ізмаїла.
• Козацьке військо, яке брало участь у війні, налічувало 12 тис. вояків.

1791 р. Між Туреччиною і Росією підписано Ясський мирний договір, за яким:

• до Росії відійшла територія між Південним Бугом, Дністром, разом з Очаковом;
• Туреччина остаточно визнала приєднання Криму до Росії;
• Туреччина визнала кордон Росії вздовж р. Кубань у Передкавказзі.

 

VII. Наслідки російсько-турецьких воєн

• Ліквідовано загрозу постійних татарських нападів.
• Росія здобула можливість контролювати басейн Чорного моря та мати вихід до Середземного моря.
• Поразка Туреччини в російсько-турецьких війнах і занепад її полегшили становище слов’янських народів на Балканах, які все ще залишалися під владою Туреччини.
• Усе це сприяло розвиткові торгівлі з країнами Малої Азії та Близького Сходу.

Висновок

Унаслідок російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст. Північне Причорномор’я увійшло до складу Російської імперії.

 

VIII. Заселення Південної України

Колонізація Причорноморських земель і Криму:

• На берегах Чорного й Азовського морів виросли великі портові промислові центри:

Херсон (1778 р.) – перший порт на Чорному морі. У 1789 р. тут було створено ливарний завод, який відливав гармати для морського флоту;

Маріуполь (1784 p.); Миколаїв (1789 p.), де почали будувати кораблі Чорноморського флоту (військові й торгові);

Одеса (1794 р.) – на місці колишньої фортеці Хаджибей, стала центром усієї південноросійської торгівлі тощо.

• 2 лютого 1784 р. на землях колишнього Кримського ханства було утворено Таврійську область з центром у Сімферополі.
• Спеціальним маніфестом (1762 р.) Катерина II закликала селитися у степові райони колоністів з-за кордону. У Південній Україні з’явилися поселення сербів, болгар, німців, греків, вірмен, євреїв. Переселенці з Сербії заснували тут дві колонії – Нову Сербію з центром у Єлизаветграді (тепер Кіровоград) та і Слов’яносербію з центром у Бахматі (тепер м. Бахмут у Донбасі).
• Відбувся процес освоєння нових земель для ведення сільського господарства: дворяни отримували 1,5 тис. десятин землі за умовами заселення кожного наділу 25 селянськими господарствами.

Щоб стимулювати переселення селян, панщина становила лише два дні замість 4 – 5 днів на тиждень.

Таким чином, поміщики отримали тут 8 млн. десятин землі і почали інтенсивно заселяти та обробляти широкі степові простори півдня України.

• Великий був потік переселенців-селян – в основному з Правобережжя, а також з Лівобережжя і російських губерній.
• На півдні України після ліквідації постійної загрози нападів татар вирощували кращі сорти збіжжя, кукурудзу, цукрові буряки, тютюн тощо.
• Південні райони України стали житницею Європи.
• Економічне піднесення і розвиток торговельних зв'язків на півдні країни сприяли поширенню судноплавства на Дніпрі.
• Розвивалася промисловість, насамперед шкіряна, текстильна, суконна, винокуріння та пивоваріння.
• Освоювалися поклади кам'яного вугілля і залізної руди в районі Кривого Рогу, що сприяло зародженню металургійної, металообробної та кам'яновугільної галузей.

Новий край назвали Новоросією.

У 1796 р. його населення перевищило 500 тис. осіб.

Південна Україна разом із Кримом утворили Новоросійську губернію, яку в 1802 р. було поділено на три губернії: Катеринославську, Херсонську і Таврійську.

Після приєднання Бессарабії (1812 р.) було створено Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство, що охопило Катеринославську, Херсонську, Таврійську губернії та Бессарабську область.

IX. Кримське ханство у XVIII ст.

Кримське ханство з XV по XVIII ст. було у васальній залежності від Туреччини.

Починаючи з XV ст., Кримське ханство постійно здійснювало наскоки на українські землі, спустошуючи їх.

За умовами Кючук-Кайнарджийського миру (1774 р.) Туреччина і Росія визнавали державну незалежність Кримського ханства. Відрив Кримського ханства від Туреччини не влаштовував впливову кримську знать. У 1775 р. вона звела на ханський престол Давлет-Гірея (1775–1777 pp.), котрий у своїй політиці дотримувався протурецької орієнтації. Він повів боротьбу за повернення до складу ханства втрачених раніше фортець.

Цим була незадоволена Росія і у 1776 р. на Кримський півострів було направлено війська, які оволоділи Перекопом, а в лютому 1777 р. увійшли до Криму й фактично усунули Давлет-Гірея від влади. Ханом став прибічник Росії Шагін-Гірей, чим була незадоволена кримська знать. Новий хан у боротьбі проти своїх противників спирався на російські військові сили.

За таких обставин почалася етнічна чистка Криму. У 1778 р. російський уряд переселив на пустинне Північне Приазов'я 32 тис. "кримських греків, вірмен та інших найкращих ремісників і торговців, які значно дестабілізували внутрішню ситуацію в Криму.

У 1783 р. у Криму налічувалося 500 тис. татар, а близько 300 тис. татар змушені були емігрувати з Криму до Туреччини – через політику царського уряду, який висилав татар з рідних місць.

 

X. Приєднання Криму до Росії

Після виведення російських військ із Криму татарська знать організувала змову і скинула з престолу Шагін-Гірея. У відповідь на це у 1783 р. російські війська окупували Крим і цариця Катерина II оголосила указ про приєднання його до Росії. Указ суперечив умовам Кючук-Кайнарджийського миру.

Татарська адміністрація в Криму змінилась російською.

Зразу ж 380 тис. кращої землі було роздано російським дворянам.

Після включення Криму до складу Росії було засновано м. Севастополь (1783 p.), який згодом перетворився на базу Чорноморського флоту. Через рік виникло місто Сімферополь.

Значення приєднання Криму

1. Ліквідовувався багатовіковий плацдарм для нападів турецько-татарських військ на Україну.

2. У самому Криму не стало рабовласництва і работоргівлі.

3. Ліквідовано небезпеку татарських наскоків на Україну.

4. Почалося освоєння земель півдня України.

 

Домашнє завдання: Опрацювати § 31

 

Слідкуйте за змінами на цій сторінці!

Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату

• 

Деталі

Опубліковано: Середа, 22 квітня 2020, 23:53

Перегляди: 260

Дистанційне навчання. Історія України. 8-Б,В класи

 

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

 

Посилення колоніальної політики Російської імперії. Ліквідація гетьманату

 

Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

• 

Деталі

Опубліковано: Неділя, 03 травня 2020, 21:02

Перегляди: 177

Дистанційне навчання. Історія України. 8-Б,В класи

 

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

 

Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

 

І. Гетьман Кирило Розумовський (1728–1803), його діяльність

У 1750 р. під час правління дочки Петра І Єлизавети було дозволено обрання нового гетьмана. Ним став брат фаворита імператриці українця Олексія Розумовського Кирило Розумовський (1750 – 1764 pp.), якому тоді було лише 22 роки. Навчався за кордоном у Берліні, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцигу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинські мови, географію, історію тощо. Людина високоосвічена, у 18 років став президентом Петербурзької академії наук. Сам гетьман більше проживав у Петербурзі, ніж в Україні, доручив правління старшині, але завдяки своєму впливові при дворі домігся деяких перетворень в Україні.

1. Українські справи було передано з відання сенату до колегії закордонних справ.

2. Домігся права вести відносно самостійну зовнішню політику.

3. У своїй резиденції будував розкішні палаци і будинки.

4. Провів судову реформу в Гетьманщині (1760 p.), яка була затверджена у 1763 р. Генеральними зборами. Територію гетьманщини поділив на 20 судових повітів, де були:

• суд земський – для цивільних справ;

• суд підкоморський – для земельних справ;

• гродські суди – для карних справ, які були в кожному з 10 полкових міст.

Усіх суддів обирала козацька старшина.

5. В Україні було ліквідовано міністерську канцелярію.

6. Московські урядовці виїхали з України.

7. Запорожжя і Київ знову підпорядковувалися гетьманові.

З України було виведено царські війська.

9. Спробував реформувати українські військові частини:

• було вдосконалено артилерію;

• створено систему шкіл з військовою наукою для козацьких дітей;

• введено однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та Уніформу – синій мундир з червоним коміром, білі штани, шапки різних кольорів для кожного полку.

10. Опікувався освітою, наукою, літературою, мистецтвом.

11. Виношував плани відкриття університету в Батурині.

 

Висновки

• К. Розумовський спромігся дещо розширити автономію України.

• Судова реформа ще більше утвердила привілейоване становище старшини, дала їй змогу закріпити за собою землеволодіння і право на селянську працю.

• Козацька старшина стала привілейованою козацькою верствою.

• 3 боку козацької старшини було вжито заходів щодо обмеження переходу селянина від одного поміщика до іншого, чим зроблено значний крок до їх закріпачення.

• Російський уряд уповільнив, але не припинив свого наступу на українську автономію, намагаючись обмежити економічні та політичні права України.

1754 р. Видано указ про контроль над фінансами Гетьманщини, який фактично ліквідував митну службу України. Скасовано митний кордон між Росією та Україною, що позбавило гетьманський уряд значних прибутків (50 тис. крб. щорічно).

Скарбниця України мусила подавати до столиці імперії відомості про прибутки і видатки Гетьманщини.

 

ІІ. Остаточна ліквідація Гетьманства

(1764 р.)

1762 р. До влади в Росії доступилася Катерина II.

Вона продовжила політику Петра І щодо України.

Про це вдало висловився Тарас Шевченко:

"Це той Первий, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову-сиротину".

Українська старшина висунула ідею спадковості влади гетьмана. Це обурило Катерину її, яка була занепокоєна зростанням авторитету Кирила Розумовського і вирішила остаточно ліквідувати гетьманство "...щоб навіть назва гетьманів зникла".

Стало зрозуміло, що існування Гетьманщини в Україні було все більше несумісним з централізаторською самодержавною політикою царизму. Подальший розвиток автономії унеможливлювався.

Катерина II змусила Кирила Розумовського відмовитися від гетьманства, за що йому було пожалувано чин генерал-фельдмаршала, великі володіння в Україні: м. Гадяч з навколишніми селами, Биківську волость, палац в Батурині та довічне грошове утримання в розмірі 60 тис, крб. щорічно.

10 листопада 1764 р. Оголошено маніфест про ліквідацію гетьманства.

Кирило Розумовський був одним із найбагатших людей Російської імперії. Лише на Чернігівщині йому належало 74 177 посполитих, а в російських губерніях понад 45 тис. кріпаків. Позбавлений гетьманства, проживав у Петербурзі, Москві, тривалий час перебував за кордоном, лише 1794 р. переїхав на постійне проживання в Батурин. Похований у церкві Воскресіння Христового, яку відбудував на руїнах мазепинської церкви, зруйнованої у 1708 р. О. Меншиковим. На могилі поставлено мармуровий пам’ятник з гербом і погруддям гетьмана в профіль, а на пам'ятнику – чашу.

У 2003 р. в Україні відзначали ювілей двох шедеврів архітектури, пов'язаних з долею родини Розумовських, – 200-річчя гетьманського палацу в Батурині та 240-річчя собору Різдва Богородиці в Козельці.

*  *  *

Посполиті – узагальнювальна назва некозацького населення (селян, міщан) в Україні XVI-ХVIII ст.

 

ІІІ. Діяльність П. Рум'янцева в Лівобережній Україні

(1764–1781 pp.)

Згідно з маніфестом Катерини II від 10 листопада 1764 р. в Україні замість гетьманства було створено Другу малоросійську колегію (із чотирьох російських чиновників і чотирьох колишніх старшин, прокурора (цю посаду обіймав російський полковник), двох секретарів – росіянина і українця), якою керував президент і генерал-губернатор граф П. Рум’янцев.

1. Основним завданням колегії було остаточно ліквідувати автономні права, якими покористувалася Лівобережна Україна.

2. Було ліквідовано органи гетьманського управління – Генеральну військову канцелярію, Генеральний військовий суд, інші Установи.

3. 1765–1769 pp. В Україні проведено Рум’янцевську ревізію – генеральний опис Лівобережної України – перепис населення і господарств:

• натуральні повинності селян було замінено грошовим податком, сума якого становила 250 тис. крб. на рік;

• було введено подушне оподаткування населення;

• обмежено селянські переходи.

Наслідком такої "реформи" стало зростання доходів у російську скарбницю. Лише з населення Лівобережної України скарбниця почала збирати в три рази більше грошей.

4. У судочинстві почали застосовувати норми російського законодавства.

5. Прапори України, гетьманські клейноди, військові печатки було відіслано до Санкт-Петербурга. Це свідчило про те, що Україну остаточно позбавлено автономії у складі Росії.

 

IV. Скасування козацького устрою на Слобожанщині

1765 р. Катерина II ліквідувала полковий устрій на Слобожанщині, а вкупі –автономію й самоуправління.

1. На місці козацьких постало п'ять гусарських полків.

2. Із колишніх полків-провінцій (Ізюмського, Охтирського, Острозького, Сумського, Харківського) утворено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові.

3. Головним органом управління стала губернська канцелярія.

4. Старшини отримали російські військові чини.

5. 1780 р. Слобідсько-Українську губернію було реформовано і долучено до складу Харківського намісництва.

Висновок

Внаслідок цих перетворень Слобожанщина стала звичайною російською провінцією.

• На територію Слобожанщини було поширено суспільно-політичний устрій, характерний для всієї території Російської імперії.

Ліквідація залишків автономного устрою Гетьманщини

1781 р. В Лівобережній Україні було ліквідовано Малоросійську колегію і на українських землях утворилося три намісництва – Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське, згодом об'єднані в Малоросійське генерал-губернаторство.

Намісництва ділилися на повіти.

1783 р. Козацькі полки перетворено на полки карабінерів.

Указом Катерини II заборонено переходи селян на Лівобережжі та Слобожанщині. Селянство було остаточно закріпачене. Крім селян, у становищі кріпаків опинилася й частина козаків. Усе чоловіче населення обкладалося грошовим податком:

• міщани платили по 70 коп. на рік;

• казенні і монастирські селяни – по 1 крб.;

• козаки – по 1 крб. 20 коп.

Унаслідок запровадження такого податку скарбниця Росії стала збирати лише з населення Лівобережної України в три рази більше.

1785 р. Вийшла Жалувана грамота дворянству, підписана Катериною II, за якою всі дворянські права та привілеї поширювалися на українську старшину.

1790 р. Чисельність "нових дворян" серед українців становила 20–25 тис. осіб.

Історичне значення Української козацької держави – Гетьманщини

1. Автономна Українська держава – Гетьманщина – у складі Росії проіснувала з другої половини XVII до другої половини XVIII ст. і була центром політичного життя України.

2. Хоча Росія постійно втручалася у внутрішні справи Гетьманщини, контролювала її зовнішню політику, все ж таки управління і соціально-економічна політика, суд, фінанси, армія були в руках українців.

3. Гетьманщина мала значне самоврядування, і це свідчило про те, що український народ мав власну державність, хоч і обмежену.

4. Демократичні традиції козацтва Гетьманщини, досвід самостійного економічного життя, висока культура цього краю стали передумовою для національного відродження українського народу.

5. Із нащадків козацької старшини вийшло багато діячів, які сприяли формуванню національної свідомості українців.

Висновки:

1. Наприкінці XVIII ст. російський царизм ліквідував автономію України – Гетьманщину, її привілеї, права та вільності.

2. Полково-сотенний устрій припинив існування, а Лівобережжя та Слобожанщина були зведені до становища звичайних російських провінцій.

3. Україна втратила свої національні збройні сили – одну з головних ознак національної держави.

4. Козацтво, як суспільну верству України, було знищено.

5. На всій території країни насильно встановлювалися органи управління Російської імперії та загальноросійське законодавство, норми і звичаї.

Україну було зведено до стану звичайної окраїни Російської імперії.

6. Більша частина козацької старшини отримала значні права та привілеї, а згодом була зрівняна у правах з російським дворянством, тому почала підгримувати політику російського царизму і цим зрадила національні інтереси України.

7. Ліквідація гетьманської держави прискорила процес колонізації українських земель і розширила плацдарм для експансіоністської політики Російської імперії.

8. Російський царизм здійснював хижацьку експлуатацію людських і матеріальних ресурсів українських земель.

 

Домашнє завдання: Опрацювати § 30

 

Слідкуйте за змінами на цій сторінці!

Тест з теми «Українські землі наприкінці XVII – на початку XVIII ст.»

• 

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 13 квітня 2020, 00:00

Перегляди: 3053

Дистанційне навчання. Історія України. 8-Б,В класи

 

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

 

Тест з теми «Українські землі наприкінці XVII – на початку XVIII ст.»

Ці завдання необхідно виконати письмово. На роботі вказати прізвище учня. Зображення з виконаними завданнями відправити вчителю до 16 квітня 2020 р. включно на ел. адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. . Після зазначеного терміну оцінка за роботу буде знижена на 3 бали, а після наступного за розкладом уроку з історії України (22 квітня) – ще на 3 бали.

 

Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Гетьманом у вигнанні було обрано:

А  І. Мазепу

Б  П. Полуботка

В  І. Скоропадського

Г  П. Орлика

 

2. Участь українських козаків і селян у будівництві Санкт-Петербурга, вступ козацьких полків І. Мазепи на Правобережжя, Полтавська битва – це події часів:

А  Кримських походів

Б  Азовських походів

В  Північної війни

Г  Семилітньої війни

 

3. Що спричинило відновлення гетьманського правління в 1727 р. на території Лівобережної Гетьманщини?

А  утворення Задунайської Січі

Б  загроза чергової війни з Туреччиною

В  повстання С. Палія на Правобережжі

Г  перший поділ Речі Посполитої

 

4. Міщани Лівобережної Гетьманщини на початку ХVІІІ ст. були:

А  вписані до реєстру городового козацтва й виконували воєнну повинність

Б  особисто вільними та сплачували податки, виконували державніповинності

В  залежні від козацької старшини на правах рангового володіння

Г  зрівняні у правах зі шляхтою та мали власний становий суд

 

5. Яка історична особистість була відома як церковний і політичнийдіяч першої половини ХVІІІ ст.?

А  Ф. Прокопович

Б  Д. Апостол

В  П. Полуботок

Г  П. Орлик

 

6. Який гетьман сприяв поверненню запорозьких козаків із татарських володінь у 1734 р.?

А  П. Орлик

Б  Д. Апостол

В  К. Розумовський

Г  І. Скоропадський

 

7. Яка міжнародна подія мала вирішальний вплив на долю Лівобережної Гетьманщини на початку ХVІІІ ст.?

А  розгром турків під Віднем польським військом на чолі з королемЯ. Собеським

Б  перший поділ Австрією, Пруссією та Росією Речі Посполитої

В  повстання під проводом С. Палія

Г  Північна війна

 

8. Хто був автором козацьких літописів?

А  Ф. Прокопович, Г. Сковорода

Б  Г. Граб’янка, С. Величко

В  С. Ковнір, І. Григорович-Барський

Г  Д. Левицький, В. Боровиковський

 

9. Якими були наслідки Північної війни для українських земель?

А  обмежено автономні права Гетьманщини, зруйновано Запорозьку Січ

Б  приєднано Правобережну Гетьманщину до Росії

В  розпущено козацькі полки, запроваджено кріпацтво

Г  ліквідовано незалежність Гетьманщини та Запорозької Січі

 

10. Повстання 1708–1709 рр. гетьмана І. Мазепи призвело до:

А  відновлення козацького устрою на Правобережній Україні

Б  нищення автономних прав Гетьманщини і Запорозької Січі

В  запровадження кріпосного права на українських землях

Г  поділу українських земель між Росією і Річчю Посполитою

 

11. Повстання під проводом С. Палія було зумовлене:

А  спробою влади Речі Посполитої ліквідувати козацтво на українських землях

Б  переходом земель Запорозької Січі під владу польського короля

В  національно-визвольною акцією гетьмана І. Мазепи

Г  поразками Росії на початку Північної війни 

 

12. Відбудова в Києві Софійського і Михайлівського Золотоверхого соборів, будівництво ще 12 храмів по всій території Гетьманщини, отримання Києво-Могилянською колегією статусу та прав академіїпов’язані з гетьманом:

А  І. Мазепою

Б  І. Скоропадським

В  Д. Апостолом

Г  К. Розумовським

 

13. Останнім гетьманом, що уклав договірні статті з московським царем, був:

А  С. Палій

Б  П. Полуботок

В  І. Скоропадський

Г  І. Мазепа

 

14. Відповідно до «Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» П. Орлика:

А  найвища виконавча влада належала гетьманові та генеральнійстаршині

Б  уся повнота влади зосереджувалася в руках довічно обраного гетьмана

В  скасовувалося постійне скликання Генеральної і Старшинськоїради

Г  упроваджувався принцип спадковості гетьманської посади

 

15. «Коломацька чолобитна» спричинила:

А  відновлення гетьманства на Лівобережній Україні

Б  ув’язнення П. Полуботка та його соратників

В  повернення запорожців із володінь кримського хана

Г  перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля

 

16. Перша Малоросійська колегія була скасована царським урядом,тому що:

А  на Лівобережній Україні було відновлено інститут гетьманства

Б  до складу Російської імперії було включено Правобережну Україну

В  російські війська остаточно знищили Запорозьку (Нову) Січ

Г  завершилася ліквідація автономного устрою ЛівобережноїУкраїни 

 

17. Які запорозькі січі було зруйновано за наказом царя Петра І?

А  Хортицьку й Базавлуцьку

Б  Чортомлицьку й Кам’янську

В  Микитинську і Підпільненську (Нову)

Г  Олешківську і Томаківську

 

18. «Пакти й Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» – угода, укладена між гетьманом П. Орликом та:

А   шведським королем і козацькою старшиною

Б  козацькою старшиною та запорозькими козаками

В   запорозькими козаками та турецьким султаном

Г  турецьким султаном і шведським королем

 

19. Загони опришків на чолі з О. Довбушем діяли на українських землях (у першій половині ХVІІІ ст.), що перебували на той час у складі:

А  Речі Посполитої

Б  Австро-Угорщини

В  Російської імперії

Г  Османської імперії

 

20. Повстання на Правобережжі в 1702–1704 рр. під проводом С. Палія було придушене:

А  польськими військами і шляхетським ополченням

Б  російськими військами, які переслідували відступаючу шведську армію

В  козацькими полками І. Мазепи після арешту провідників повстання

Г  турецькими військами під час Прутського походу

 

21. Відновлення козацьких полків на Правобережжі наприкінці ХVІІ ст. було зумовлено прагненням Речі Посполитої:

А  заручитися підтримкою козаків у війні з Туреччиною та сприятигосподарському освоєнню розореного війною краю

Б  закласти підвалини об’єднання українських земель у межах створеного Руського князівства

В  створити на противагу Лівобережній Гетьманщині подібне державне утворення, але орієнтоване на Польщу

Г  повернути на ці землі шляхетські порядки, що були знищені підчасНаціонально-визвольної війни українського народу

 

22. Повстання гетьмана І. Мазепи було підтримане:

А  козацькими полками у складі російської армії на чоліз М. Гамалією

Б  запорозькими козаками на чолі з отаманом К. Гордієнком

В  козаками Правобережжя на чолі з полковником С. Палієм

Г  козаками Лівобережжя на чолі з полковником І. Скоропадським

 

23. Що було спільним у внутрішній політиці гетьманів І. Самойловича та І. Мазепи?

А  ліквідація адміністративного поділу на полки

Б  розширення прав козацької старшини

В  запровадження займанщини для селян

Г  підтримка греко-католицької церкви

 

24. Діяльність Першої Малоросійської колегії (1722–1727 рр.) була спрямована:

А  на ліквідацію полково-сотенного устрою Гетьманщини, підпорядкування управління українськими землями російським державним органам

Б  на встановлення контролю за діяльністю гетьмана та козацькоїстаршини, збільшення стягнень податків до царської казни, провіанту для російськоїармії

В  на відокремлення гетьманського скарбу від державного, розслідування законності володіння козацькою старшиною маєтками

Г  на встановлення контролю за Лівобережною та Слобідською Україною, обмеження функцій генеральної та полкових канцелярій

 

25. Із якими гетьманами царська влада Росії відмовилась підписувати договірні статті?

А  Ю. Хмельницьким, І. Виговським, І. Брюховецьким

Б  П. Тетерею, П. Дорошенком, І. Мазепою

В  П. Орликом, Д. Многогрішним, М. Ханенком

Г  І. Скоропадським, Д. Апостолом, К. Розумовським

 

26. У 1734 р. царський уряд дозволив козакам заснувати Нову Січ на річці Підпільна, оскільки прагнув:

А  використати козаків у новій російсько-турецькій війні

Б  залучити козаків для придушення селянських виступів

В  мати додатковий важіль впливу на Річ Посполиту

Г  налагодити союзницькі відносини з Кримським ханством 

 

27. Правління гетьманського уряду (1734 р.) було створено з метою:

А  розслідувати законність володіння та роздавання маєтків козацькій старшині та російським можновладцям у Гетьманщині

Б  контролю за діяльністю козацької генеральної старшини та обмеження політичної автономії Гетьманщини

В  укладення кодексу законів Гетьманщини, його узгодження із загальноросійським законодавством

Г  перегляду гетьманом судових рішень, прийнятих у Генеральному військовому суді, полкових та сотенних судах

 

28. Унаслідок якої події гетьман І. Мазепа поширив свою владу на територію, заштриховану на картосхемі?

А  Другого Кримського походуоб’єднаної російсько-українськоїармії

Б  укладення українсько-шведськогосоюзу в роки Північноївійни

В  Прутського походу об’єднаноїросійсько-української армії

Г  придушення повстання підпроводом С. Палія

 

29. Діяльність якого гетьмана можна характеризувати, спираючись на подану картосхему?

А  П. Тетері

Б  І. Самойловича

В  Ю. Хмельницького

Г  І. Мазепи

 

30. Позицію якого гетьмана відображено в уривку з джерела?

«Без крайньої, останньої потреби я не переміню моєї вірності до царської величності… Доки не побачу, що царська велич не в змозі буде захищати не тільки України, але і всю свою державу відшведської потенції».

А  І. Скоропадського

Б  П. Полуботка

В  І. Мазепи

Г  П. Орлика

 

31. Яким роком датується цитований документ?

«... Отож ми, генеральна старшина, кошовий Отаман і все Військо Запорозьке домовилися і постановили з ясновельможним гетьманом... щоб із тими всіма генеральними особами мають радитися гетьман і його наступники про... всілякі справи, нічого без їхнього дозволуй поради не чинити... У гетьманській резиденції тричі на рік маєзбиратися генеральна Рада: на Різдво, Великдень і Покрову. МіжРадамиУкраїною правитиме гетьман із генеральною старшиною».

А  1654 р.

Б  1686 р.

В  1710 р.

Г  1764 р.

 

32. Про яке місто йдеться в уривку з історичного джерела?

«Цар прагнув помститися Мазепі і наказав Меншикову негайно зруйнувати його столицю. Меншиков напав на неї та здобув її».

А  Батурин

Б  Глухів

В  Київ

Г  Чигирин

 

33. Коли відбулися описані нижче події?

«…За кілька днів після приєднання козацького головнокомандувача графа Мазепи до шведів князь Меншиков на чолі численного війська й артилерії пішов на Батурин, резиденцію гетьмана Мазепи…Здобувши місто силою, Меншиков піддав усе живе мечу та вогню…»

А  у першій половині XVII ст.

Б  у другій половині XVII ст.

В  у першій половині XVIII ст.

Г  у другій половині XVIII ст.

 

34. У якому уривку з історичних джерел відбито одне з положень «Пактів й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» (1710 р.) П. Орлика?

А  «...жалуючи підданих своїх, малоросійський народ… при гетьманів Глухові для управління і для іншого, що в прохальних пунктах гетьманаХмельницького написано..., бути колегії»

Б  «У гетьманській резиденції тричі на рік має збиратися Генеральна Рада: на Різдво, Великдень, Покрову. Між Радами Україноюправитиме гетьман із генеральною старшиною»

В  «Посли, які здавна до Війська Запорозького приходять, гетьмануприймати та про це царську величність повідомляти. Із турецьким султаном і польським королем без указу царської величності зносин не мати»

Г  «...Іван Мазепа, законний князь України, ...не може бути позбавлений влади у цьому князівстві до його смерті... Стани України зберігатимуть всі вольності згідно зі своїми правами»

 

35. Завдяки меценатській діяльності якого гетьмана зображені храми часів Київської Русі набули барокових рис у своєму вигляді?

   

А  Б. Хмельницькому

Б  І. Самойловичу

В  І. Мазепі

Г  К. Розумовському

 

36. Хто з гетьманів став першим, із ким цар відмовився укладати договірні статті?

        

 

37. Хто з зображених історичних постатей був ватажкомопришківського руху в першій половині ХVІІІ ст.?

        

 

38. Діяльність якого гетьмана прославляє зображена на ілюстрації гравюра?

А  Б. Хмельницького

Б  П. Дорошенка

В  І. Самойловича

Г  І. Мазепи

 

39. У якому мистецькому стилі був збудований Успенський собор Почаївської лаври?

А  ренесансу

Б  романтизму

В  класицизму

Г  бароко

 

Завдання на встановлення відповідності

40. Установіть відповідність між гетьманами і подіями.

А  Повернення запорожців із татарських володінь і заснування НовоїСічі

Б  Подання російському царю «Коломацьких чолобитних»

В  Створення Правління гетьманського уряду

Г  Приєднання запорожців на чоліз К. Гордієнком до українсько-шведського союзу

Д  Утворення Першої Малоросійськоїколегії

 

41. Установіть відповідність між гетьманами та характеристиками, щовизначають їх діяльність.

А  Визнання протекторату Османської імперії

Б  Відновлення права козацької старшини на збирання податків

В  Укладення українсько-шведськогосоюзу

Г  Здійснення кодифікації норм козацького права

Д  Організація «Великого згону» 

 

42. Установіть відповідність між подіями та прізвищами гетьманів, причетних до них.

А  П. Дорошенко

Б  І. Мазепа

В  Д. Многогрішний

Г  І. Самойлович

Д  І. Брюховецький 

 

Завдання на встановлення правильної послідовності

43. Установіть послідовність подій.

А  «Нам стало відомо, що ворог наш, король шведський, бачачи виснаження сил своїх і не маючи надії збройно проти наших...військ стояти і перемогу... здобути..., бажаючи швидким і лукавим походом випередити військо наше, в Малоросійський крайза запрошенням і присиланням зрадника Мазепиввійшовши, йогозавоювати і, взявши найвідоміші міста, в них засісти, а потімцю землю тяжкими данями, податками і полоненням людей аждо остаточного розорення довести...»

Б  «Ваша величносте, мушу сказати Вам, що я добре бачу, як Вибез будь-яких підстав, а лише через лихі намови добродія Меншикова хочетепогубити мою Батьківщину... І хай краще я помру найлютішою смертю, аніж побачу страшне видовище повноїзагибелі мого народу»

В  «Це робиться для вашого блага... бути під російським судоміуправлінням, щоб тим самим малоросійському народу всі неправі суди і марні тяготи припинені були»

Г  «У гетьманській резиденції тричі на рік має збиратися Генеральна рада: на Різдво, Великдень і Покрова. На ній, окрім названихвище представників, мають бути посли Запорозького Низовоговійська, тобто Січі...»

 

44. Установіть послідовність подій.

А  Полтавська битва

Б  Указ Петра І про створення Малоросійської колегії

В  Указ Петра І про заборону друкування в Україні книг, текст яких відрізнявся від московських і петербурзьких видань

Г  Схвалення Конституції П. Орлика

 

45. Установіть послідовність подій.

А  «Правління гетьманського уряду»

Б  Арешт наказного гетьмана П. Полуботка

В  Ухвалення «Конституції» П. Орлика

Г  Повстання під проводом С. Палія 

 

Завдання з вибором трьох правильних відповідей із семи запропонованих варіантів відповіді.

46. Які події з історії України належать до першої половини ХVІІІ ст.?

1  арешт наказного гетьмана П. Полуботка

2  остаточне знищення Запорозької Січі

3  Видання «Конституції» П. Орлика

4  остаточне скасування гетьманства в Україні

5  обрання гетьманом І. Мазепи

6  гайдамацьке повстання Коліївщина

7  правління Першої Малоросійської колегії

 

47. Якими були основні функції Першої Малоросійської колегії (1722–1727 рр.)?

1  призначення гетьмана та кошового отамана Запорозької Січі

2  нагляд за діяльністю гетьмана, генеральної та полкової старшини

3  розквартирування офіцерів і солдатів російської армії

4  встановлення та стягнення податків до царської казни

5  запровадження російського адміністративно-територіальногоустрою

6  здійснення дипломатичних відносин з іншими країнами

7  контроль за діяльністю церков на території Гетьманщини

 

48. Які заходи були здійснені російським царем Петром І щодо України?

1  заборона обрання гетьмана

2  зруйнування Запорозької Січі

3  ліквідація козацького устрою на Слобожанщині

4  знищення гетьманської резиденції м. Батурина

5  будівництво воєнних поселень на землях Війська Запорозького

6  створення «Правління гетьманського уряду»

7  ліквідація Києво-Могилянської академії