Завершення та підсумки Другої світової війни

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 05 травня 2020, 16:13

Перегляди: 131

Дистанційне навчання. Всесвітня історія. 10-А клас

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

Завершення та підсумки Другої світової війни

Кримська (Ялтинська) конференція (4–11 лютого 1945 р.)

В Ялті відбулася зустріч глав урядів трьох союзних держав: СРСР (Й. Сталін), США (Ф. Рузвельт), Великої Британії (В. Черчилль).

Рішення конференції:

1. Погоджені плани остаточного розгрому фашистської Німеччини.

2. Узгоджені воєнні операції весни 1945 р. на Західному й Східному фронтах.

3. Досягнуто домовленості про те, що воєнні дії проти Німеччини будуть припинені після її капітуляції.

4. Після розгрому Німеччини її збройні сили підлягали роззброєнню та розпуску.

5. Німецький Генеральний штаб повинен був бути ліквідований.

6. Вирішено:

• демонтувати або взяти під контроль німецьку військову промисловість;

• ліквідувати націонал-соціалістичну партію й усі фашистські організації.

7. Затверджено договір про тимчасовий поділ Німеччини та Берліна на такі зони окупації: радянську, британську, американську та французьку.

8. У Декларації про визволену Європу союзні держави заявили про свою готовність допомогти народам Європи “створити демократичні установи за їхнім власним вибором”.

9. Союзники обговорювали питання про відшкодування Німеччиною збитків, які були завдані СРСР та іншим європейським країнам. Загальна сума репарацій визначена в 20 млрд. доларів, 50% яких буде належати СРСР, що становитиме 10 млрд. доларів. З цього питання відбулися гострі дискусії.

10. З метою укріплення післявоєнного миру було вирішено створити Організацію Об’єднаних Націй (ООН).

11. Було досягнуто домовленості про те, що СРСР вступить у війну проти Японії через 2-3 місяці після розгрому Німеччини.

12. Обговорено польське питання. Досягнуто домовленості щодо східного кордону Польщі “лінією Керзона”, але склад коаліційного уряду та західні кордони ще остаточно не були визначені.

13. Обговорено югославське питання. Югославії було рекомендовано зберегти монархію, створити об’єднаний коаліційний уряд, який складатиметься з емігрантів і діячів руху Опору.

Значення конференції

1. Досягнуто домовленості щодо:

• остаточного розгрому Німеччини;

• умов повоєнного впорядкування Європи.

2. Союзники зобов’язувалися проводити погоджену політику в країнах, визволених від нацизму, сприяти відновленню їх незалежності і демократичному розвиткові, надавати цим країнам економічну допомогу.

3. Незважаючи на розбіжності, конференція продемонструвала консолідацію країн – учасниць антигітлерівської коаліції.

Воєнна поразка та капітуляція Німеччини

12 січня 1945 р. Радянські війська розпочали раніше від запланованого терміну Вісло-Одерську наступальну операцію, щоб допомогти союзникам в Арденах. Було визволено Польщу. Радянські війська ввійшли на територію Німеччини й зупинилися за 60 км від Берліна.

16 квітня 1945 р. Початок наступу радянських військ на Берлін військами 1-го Білоруського, 1-го Українського та 2-го Білоруського фронтів на чолі з воєначальниками-маршалами СРСР Г. Жуковим, І. Конєвим, К. Рокосовським.

У Берлінській операції брали участь війська 1-ї та 2-ї армій Війська Польського. В складі фронтів налічувалося: 2,5 млн вояків, 42 тис. гармат і мінометів, 7.5 тис. літаків, 6 тис. танків і самохідних установок.

Гітлерівське командування для оборони Берліна зосередило:

1 млн. солдатів та офіцерів,

10 тис. гармат,

3,5 тис. літаків,

1.5 тис. танків.

Після могутньої артилерійської й авіаційної підготовки в атаку пішла радянська піхота. Одночасно засвітили 150 прожекторів, які засліпили ворога.

17 квітня 1945 р. Наступ англо-американських військ, під час якого було оточено німецьке угруповання в Рурі.

25 квітня 1945 р. Радянські війська замкнули кільце оточення берлінського гарнізону в районі Потсдама. Німецьке командування робило кілька спроб прорвати оточення Берліна. Цього самого дня відбулася зустріч радянських та американських військ на р. Ельбі біля м. Торгау.

2 травня 1945 р. Берлінський гарнізон капітулював.

У ніч з 8 на 9 травня 1945 р. У передмісті Берліна було підписано акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Його підписали фельдмаршал В. Кейтель від німецької сторони та Г. Жуков від радянської.

Висновки

1. Війна в Європі закінчилася повним розгромом Німеччини.

2. Остаточно було визволено поневолені народи Європи.

3. Врятовано людство, його культурні надбання й цивілізацію від фашизму, від поневолення та геноциду.

Берлінська (Потсдамська) конференція та її рішення (17 липня – 2 серпня 1945 р.)

Зустріч глав урядів СРСР (Й. Сталіна), США ( Й. Трумена, який став президентом після смерті Ф. Рузвельта), Великої Британії (В. Черчилля, пізніше К. Еттлі, який після виборів став прем’єр-міністром).

Рішення конференції

1. Про повне роззброєння Німеччини:

• розпуск її збройних сил;

• ліквідацію її військової промисловості;

• пропозицією радянської делегації німецький військово-морський флот було порівну розділено між СРСР, США і Великою Британією;

• пропозицією Великої Британії більшу частину підводного флоту було потоплено.

2. Щодо майбутнього Німеччини.

Було вирішено залишити її як єдину державу, побудовану на демократичних принципах, провести в ній загальні вибори, підписати мирний договір. До цього часу в Німеччині повинна була діяти чотиристороння окупація США, СРСР, Великою Британією, Францією (було остаточно узгоджено систему чотиристоронньої окупації). Функцію влади мала здійснювати окупаційна адміністрація.

3. Обговорено заходи щодо викорінення фашизму: знищення націонал-фашистської партії та її органів; заборона всякої нацистської й військової діяльності та їх пропаганди.

4. Про відшкодування збитків народам, які постраждали від агресії Німеччини. Щодо репарацій було вирішено, що кожний з її учасників задовольнятиме їх за рахунок своїх зон окупації, при цьому СРСР задовольнить зі своєї частки репараційні претензії Польщі.

5. Конференція визначила новий польсько-німецький кордон по річках Одер і Нейсе.

6. Підтвердила передання СРСР Кенігсберга (з 1946 р. Калінінград) і району, який прилягав до нього.

7. Головних воєнних злочинців вирішено передати, до суду Міжнародного військового трибуналу (відбувся у м. Нюрнберзі у 1945–1946 pp.).

8. Було створено спеціальний орган – Раду Міністрів закордонних справ у складі представників США, Великої Британії, СРСР, Франції і Китаю, який повинен був підготувати мирний договір з Німеччиною та її колишніми союзниками.

9. Досягнуто домовленості щодо мирного післявоєнного устрою у Європі, переселення на територію Німеччини етнічних німців із земель, що відходили до Польщі, Чехо-Словаччини або залишилися в складі Угорщини.

Висновки

1. Потсдамська конференція підбила підсумки війни в Європі.

2. Відкрито шлях для розвитку Німеччини як миролюбної демократичної держави.

3. Було встановлено основні принципи політики щодо Німеччини:

демілітаризація – роззброєння Німеччини;

демократизація – запровадження принципів демократії, перебудова Німеччини на демократичних засадах, установлення демократичного ладу;

денацифікація – система заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків панування фашистського режиму в державному, громадсько-політичному й економічному житті німецького народу.

4. Конференція доказала можливість співробітництва держав з різними поглядами, різним соціально-політичним ладом.

5. Було прийнято рішення в інтересах миру й безпеки народів.

6. Змінилося співвідношення сил у світі між найбільшими державами. Наймогутнішою державою стали США. Значно посилились позиції та вплив СРСР.

Розгром Японії

1943–1944 pp. Англо-американські війська завдали поразки японським.

23 жовтня 1944 р. Біля острова Лейте відбулася найбільша в історії Другої світової війни морська битва між японським та союзницьким флотами, у якій брали участь з обох боків 330 великих кораблів. Японський флот зазнав поразки. Японія втратила: 4 авіаносці, 3 лінкори, 10 крейсерів, 9 есмінців.

До літа 1945 р. Японські війська були вигнані з Філіппін, Індонезії, частини Індокитаю. Однак японці продовжували чинити опір. Японська авіація застосовувала льотчиків-смертників – “камікадзе”, внаслідок польотів яких було потоплено 45 американських кораблів і близько 300 пошкоджено. Японія успішно діяла в Китаї, захопивши всі приморські райони Центрального та Південного Китаю з населенням 100 млн. чоловік.

Літо 1945 р. Японія мала 270 дивізій чисельністю 5 млн. осіб.

9 серпня 1945 р. СРСР вступив у війну проти Японії. З Заходу на Далекий Схід було перекинуто три загальновійськові й один танковий фронти загальною кількістю 1,5 млн. осіб. Разом з радянськими військами виступили війська Народно-революційної армії Монголії.

Наступ розпочався проти Квантунської армії, яка знаходилася в Маньчжурії, силами 1-го та 2-го Далекосхідних фронтів – зі сторони Примор’я й Приамур’я, а також Забайкальського фронту – з території Монгольської Народної Республіки.

6 і 9 серпня 1945 р. Правлячі кола США скинули на японські міста Хіросіму та Нагасакі атомні бомби. Загинули сотні тисяч мирних людей.

14 серпня 1945 р. Японський уряд повідомив, що готовий припинити опір. Радянські війська продовжували наступ і звільнили Північно-Східний Китай, Північну Корею, південний Сахалін та Курильські острови. У Південній Кореї висадилися американські війська.

2 вересня 1945 р. На борту американського крейсера “Міссурі”, що перебував у Токійській затоці, відбулося підписання акта про капітуляцію Японії.

Підсумок

Капітуляцією Японії завершилась Друга світова війна – найбільша в історії воєн.

Підсумки Другої світової війни

1. Друга світова війна тривала 6 років і завершилася перемогою країн антигітлерівської коаліції.

2. Народи світу були врятовані від фашистського поневолення та геноциду.

3. По закінченні війни змінилося співвідношення сил у світі й наймогутнішою державою стали США. СРСР значно посилив свої позиції.

4. У країнах Східної Європи утвердились прорадянські режими. Світ розколовся на дві протилежні суспільно-політичні системи, боротьба між якими продовжувалася понад 40 років.

5. Друга світова війна радикально змінила всю післявоєнну міжнародну обстановку, призвела до поступової поляризації міжнародних відносин, виникла “холодна війна”. Світ знову розколовся на ворожі блоки.

6. Розгорнувся могутній національно-визвольний рух при гноблених народів колоніальних і залежних країн. Криза колоніальної системи зумовила її розпад.

Уроки війни

1. Головний – недопущення нової війни.

2. Необхідність згуртованих, погоджених, активних дій усіх миролюбних сил світу проти загрози нової війни.

3. Необхідність підвищувати пильність народів світу, щоб, перешкодити силам, які несуть війну.

4. Переконаність багатьох людей світу в тому, що загальнолюдські цінності, щастя, здоров’я, добробут, свобода кожної людини є головними в житті, яке дається один раз, а тому мають зникнути агресивність, національна ворожнеча, насильство, нетерпимість, що спричинюють війни.

Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух Опору

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 20 квітня 2020, 14:39

Перегляди: 153

Дистанційне навчання. Всесвітня історія. 10-А клас

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

Окупаційний режим у поневолених країнах. Рух Опору

Нацистський “новий порядок”у Європі

“Новий порядок” – режим нещадного терору, насильства, економічного пограбування та використання природних ресурсів для своїх потреб на території захоплених країн.

*  *  *

Травень 1940 р. Розроблено генеральний план “Ост”–план поневолення народів Східної Європи. Передбачалося:

• знищити мільйони людей;

• заселити німцями територію Литви, Латвії, Естонії, України, Білорусі, європейської частини Російської Федерації;

• приєднати ці території до “Великої Німеччини”.

Західні країни нацисти хотіли перетворити на слухняні країни-сателіти, які повинні стати сировиною та виробничою базою Німеччини для здійснення планів світового панування.

Методи запровадження “нового порядку”

1. Проведення адміністративних реформ:

• Польщу було перетворено в німецьке генерал-губернаторство.

• Чехо-Словаччину розчленовано:

– Судетські землі приєднано до Німеччини;

– Чехію та Моравію перетворено на протекторат;

– Словакію проголошено “незалежною державою”.

• Югославію розділено на окремі території:

– Хорватія стала незалежною державою;

– частину Воєводини Приєднали до Угорщини;

– Македонію та прикордонні райони Сербії приєднали до Італії;

– решту югославської території розділили на німецьку та італійську зони окупації.

• Грецію поділили на 3 зони окупації –німецьку, італійську та болгарську.

• У Данії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах поставили маріонеткові уряди. Люксембург було долучено до складу Німеччини.

• Францію розділили на частини:

– Ельзас і частину Лотарингії було включено до складу Німеччини;

– 2/3 її території окупували німецькі війська;

– у південній частині Франції було створено уряд, який співпрацював з загарбниками.

• Україну німецькі власті розділили на чотири частини:

– Чернівецьку та Ізмаїльську області було передано Румунії;

– Одещину, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей, лівобережні райони Молдови об’єднали у губернаторство “Трансністрія” і також проголосили частиною Румунського королівства;

– Західноукраїнські землі – Львівську, Дрогобицьку, Станіславську й Тернопільську області –на правах окремого дистрикту (округу) під назвою “Галичина”було долучено до складу генерал-губернаторства, яке охоплювало польські землі з центром у Кракові;

– Чернігівщину, Сумщину, Харківщину й Донбас, як прифронтові області, підпорядкували військовому командуванню;

– інші українські землі входили до складу рейхскомісаріату “Україна” з центром у Рівному.

2. На окупованих територіях було заборонено будь-яку політичну діяльність і політичні партії.

3. Проводився масовий терор проти мирного населення, знищували всіх невдоволених “новим порядком”.

Уся загарбана територія була вкрита розгалуженою мережею концтаборів.

У Німеччині та окупованих країнах Західної Європи їх було 50 – Бухенвальд, Освенцим, Дахау, Майданек та ін. Через німецькі концтабори пройшло 18 млн. чоловік, з яких 11 млн. загинуло. 180 концентраційних таборів, створених в Україні, стали страхітливими “фабриками смерті”. Українські в’язні утримувалися також у 26 таборах на території Європи.

4. Здійснювалися депортації працездатного населення до Німеччини. Близько 5 млн.жителів окупованих областей СРСР було вивезено до Німеччини, в тому числі з України – 2,4 млн.

До Німеччини з окупованих країн вивозили сировину, метал, устаткування, продовольство, твори мистецтва та навіть родючі українські чорноземи.

5. Окупаційні власті прагнули налагодити роботу підприємств, електростанцій, залізниць. Запроваджувалася обов’язкова Трудова повинність з 14 до 65 років. Робочий день тривав 12–14 годин, заробітна платня була мізерною.

6. Наокупованих землях розгорнула роботу нацистська пропаганда: друкувалися газети, працювали радіостанції, що пропагували “новий порядок”.

7. Насильство на окупованих землях здійснювалося Німеччиною за допомогою спецслужб –гестапо, військ СС, Служби безпеки (СД).

8. Нацисти намагалися залучити місцеве населення до співпраці: створювали допоміжні адміністрації, міські управи з представників місцевого населення. Колабораціоністами (так називали тих, хто співробітничав з фашистами) була незначна частина населення.

9. Винищували психічно хворих людей та приводили медичні експерименти в концтаборах на людях – не арійцях.

10. У всіх окупованих країнах відбувалося пограбування культурних цінностей (у СРСР, Франції, Голландії та ін.).

Голокост

Голокост – расовий геноцид, планомірне й систематичне знищення єврейського народу напередодні та в роки Другої світової війни.

*  *  *

На Нюрнберзькому процесі названо приблизну цифру загиблих євреїв – 5,85–6 млн. осіб, у тому числі 3 млн. євреїв Польщі, 2 млн. євреїв СРСР (у тому числі 1,4 млн. в Україні), близько 1 млн. – інших країн Європи.

Відразу ж після загарбання Польщі всіх євреїв переселили в гетто – спеціальні поселення, відокремлені від зовнішнього світу, з жалюгідними умовами життя – для подальшого їх повного винищення. Всю власність євреїв конфісковували, а їх самих знищували у таборах смерті, обладнаних газовими камерами (Майданек, Освенцим та ін.). Тільки в Бабиному Яру в Києві було розстріляно 150 тис. євреїв. В Україні відомо 248 місць їх масового знищення: Янівський табір у Львові, Жандармська балка у Дніпропетровську, Дробицький яр у Харкові та ін.

Єврейське населення чинило опір. Відбувалися численні збройні повстання у гетто у Вільнюсі, Мінську, Каунасі, Луцьку, Бродах, Львові. Найбільше повстання у Варшавському гетто ( квітень – червень 1943 p.), внаслідок якого загинуло 76 тис. осіб.

Рух Опору, його політична орієнтація та форми боротьби

Рух Опору – національно-визвольна боротьба проти фашизму і запровадженого ним порядку, за відновлення незалежності держав. “Новий порядок”, який нав’язали народам Німеччина та Японія, спричинив національно-визвольний рух, що об’єднав людей різних політичних і релігійних поглядів, різних рас і національностей.

*  *  *

Мета руху Опору:

• звільнення окупованих країн від фашистів;

• відновлення національної незалежності;

• ліквідація реакційних порядків;

• демократичні перетворення в країні.

Основні риси руху Опору

1. Широка участь у ньому різних верств населення –робітників, селян, інтелігенції, студентів та молоді, дрібної и середньої буржуазії, заможних (буржуазних) кіл, духовенства.

2. Він об’єднував людей різних національностей, різного світогляду, різних релігій, соціального походження та політичної орієнтації.

Характер руху Опору: патріотичний, демократичний, прогресивний, інтернаціональний.

Політична орієнтація руху Опору

Ведучи боротьбу проти нацизму, в русі Опору були такі дві основні політичні орієнтації:

1. Рух національний, демократичний –орієнтація на відродження національних держав, здійснення глибоких демократичних перетворень.

2. Рух комуністичний –орієнтація на здійснення соціалістичних революцій і встановлення диктатури пролетаріату за більшовицьким зразком.

У Західній Європі ці два напрямки співпрацювали, спільно вели боротьбу проти фашизму.

У Центральній і Південно-Східній Європі ворогували й боролися між собою:

• в Україні – радянські партизанські загони та бійці Червоної Армії, з одного боку, і вояки Української повстанської армії (УПА), з другого;

• у Польщі – Армія Крайова за підтримки польського емігрантського уряду та Армія Людова за підтримки СРСР;

• в Югославії – партизани і загони “четників”;

• у Греції – визвольна армія й національно-визвольний фронт.

Форми боротьби

Активні форми боротьби:

• розвідка (збирання та передача союзникам важливої військово-політичної інформації);

• розповсюдження листівок;

• терористичні акти проти поневолювачів та колабораціоністів;

• диверсії;

• створення бойових груп і підпільних організацій, їхні активні дії;

• створення партизанських загонів, їхня боротьба проти фашизму;

• повстання:

– 1943 р. – повстання у Варшавському гетто;

– серпень 1944 р. – Варшавське повстання;

– 1944 р.–збройне повстання в Парижі;

– 1944 р. – Словацьке повстання;

– весна 1945 р. – Празьке повстання.

Пасивні форми боротьби:

• слухали антифашистські передачі;

• читали антифашистську літературу;

• випускали неякісну і браковану продукцію;

• вели агітацію;

• намагалися ухилятися від роботи та відправлення до Німеччини;

• допомагали втікачам концтаборів;

• переховували євреїв.

Очолювали рух Опору партії різної орієнтації: соціалістичні, комуністичні, радикальні, націоналістичні.

Великого розмаху набув рух Опору в багатьох країнах Європи

Польща

На території Польщі були створені:

Армія Крайова – воєнізована структура, яка підпорядковувалася емігрантському польському уряду в Лондоні.

Армія Людова – створена польськими комуністами за сприяння СРСР. Рух Опору активізувався після Курської битви.

Квітень – червень 1943 р. Повстання у Варшавському гетто, яке було придушено. Загинуло й відправлено до таборів 76 тис. осіб.

1944 р. Армія Крайова зорганізувала повстання у Варшаві, яке було жорстоко придушено німцями.

Югославія

З 1941 р. в Югославії ведуться активні бойові дії проти фашистів.

1942 р. Було створено Народно-визвольну армію Югославії на чолі з Й. Броз Тито, яка вела активні бойові дії проти фашизму.

1943 р. Створено уряд нової Югославії – Антифашистське віче народного визволення Югославії на чолі з Й. Броз Тито. Протягом чотирьох років боротьби з окупантами югославські воїни й партизани знищили майже півмільйона фашистських солдатів та офіцерів.

Франція

Спочатку в Лондоні, а потім і на окупованій території. Франції активно діяла створена Шарлем де Голлем організація “Вільна Франція.

Червень 1943 р. В Алжирі утворено Французький комітет національного визволення на чолі з де Голлем, що був вищим керівним органом руху Опору. На місцях створювалися комітети визволення.

Серпень 1944 р. У Парижі вибухнуло повстання, що прискорило звільнення французької столиці.

Італія

На території Італії діяли партизанські бригади ім. Дж. Гарібальді. В їхніх рядах боролося 5 тис. радянських громадян, які втекли із таборів військовополонених.

З фашистами боролися комітети національного визволення, що складалися із шести партій.

Партизанські загони діяли в Албанії, Болгарії, Голландії, Данії, Норвегії, Чехо-Словаччині, Угорщині, Німеччині.

З осені 1941 р. у Греції розпочала активно діяти Визвольна армія, створена Національно-визвольним фронтом.

В Україні діяли радянське комуністичне підпілля та партизанський рух, а також самостійницький підпільний і партизанський рух.

СРСР був зацікавлений, щоб придушити національно-визвольний рух в Україні й Польщі, підступно й вміло використавши

для цього українсько-польський конфлікт. Рух Опору розгортався й у країнах, окупованих Японією.

У Бірмі, Малайзії, Філіппінах діяли партизанські армії.

Висновки

1. Рух Опору змінив характер Другої світової війни, яка стала національно-визвольною війною проти фашистських окупантів.

2. Він відволікав значні сили Німеччини та її союзників (до 10%).

3. Сприяв зміцненню антифашистської коаліції.

4. Допомагав зростанню свідомості народів, їхньому розумінню необхідності боротьби з фашизмом.

Домашнє завдання: Опрацювати § 31

Слідкуйте за змінами на цій сторінці!

Воєнні дії в 1944 р.

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 28 квітня 2020, 15:37

Перегляди: 201

Дистанційне навчання. Всесвітня історія. 10-А клас

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

Воєнні дії в 1944 р.

Наступальні операції Червоної Армії, визволення території СРСР

Ставка Верховного Головнокомандування розробила наступальні операції Червоної Армії від Баренцового до Чорного морів, щоб завдати значних ударів по гітлерівській Німеччині й визволити територію СРСР.

Основними наступальними операціями були:

1. Битва за Ленінград (14–27 січня 1944 p.).

Наступ здійснювали: Ленінградський фронт (командувач – генерал Л. Говоров), Волховський фронт (командувач – генерал К. Марецков). Ворога було відкинуто на 220-280 км.

2. Визволення Правобережної України:

• Житомирсько-Бердичівська операція (24 грудня 1943 р. – 14 січня 1944 р.)

Війська Першого Українського фронту генерала М. Ватутіна визволили Житомирщину, більшу частину Київщини, частину Вінницької та Рівненської областей. Німці втратили 72 тис. солдатів та офіцерів.

• Корсунь-Шевченківська наступальна операція (24 січня – 17 лютого 1944 p.). Було оточено 10 німецьких дивізій. Противник втратив 55 тис. убитими й пораненими, понад 18 тис. потрапили в полон.

Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією силами правого крила Першого Українського фронту було проведено Рівненсько-Луцьку операцію. Визволено 200 населених пунктів, у полон захоплено 2 тис. солдатів та офіцерів противника.

• Нікопольсько-Криворізька наступальна операція (30 січня – 29 лютого 1944 р.)

Була здійснена військами Третього і Четвертого Українських фронтів.

Розгромлено 12 дивізій противника, в тому числі 3 танкові. Ліквідація Нікопольського плацдарму позбавила німецьке командування останньої надії на утримання Криму.

• Наступальні операції на півдні України (22 березня – 16 квітня 1944 р.) привели до визволення Харкова (13 березня), Миколаєва (28 березня), Одеси (10 квітня).

• Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція (4 березня – 8 квітня 1944 p.). Було визволено Вінницю, Проскурів, Кам’янець-Подільський, Чернівці.

Війська Другого Українського фронту форсували спершу Південний Буг, а потім Дністер і вийшли на кордон СРСР з Румунією (26 березня 1944 p.).

• У цей час війська Першого Українського фронту вийшли на кордон із Чехо-Словаччиною.

3. Визволення Криму (8 квітня – 12 травня 1944 p.). Кримська наступальна операція була здійснена силами Четвертого Українського фронту й Окремої Приморської армії.

12 травня 1944 р. було повністю ліквідовано нацистське угруповання в Криму. Гітлерівці втратили 100 тис. солдатів та офіцерів.

4. Визволення Білорусі (операція “Багратіон”) (23 червня – 29 серпня 1944 р.)

У розгромі ворожого угруповання брали участь війська трьох Білоруських фронтів (під командуванням генералів К. Рокосовського, Г. Захарова, І. Черняхівського) і Першого Прибалтійського фронту (командувач – генерал І. Багрямян). У районі Вітебська і Бобруйська було оточено і знищено 10 ворожих дивізій.

3 липня 1944 р. Визволено Мінськ. Усього при визволенні Білорусі було розгромлено 30 гітлерівських дивізій. Перемога радянських військ у Білорусі відкрила шлях до Польщі, Прибалтики та Східної Пруссії.

17 серпня 1944 р. радянські війська вийшли на кордон з Німеччиною.

5. Визволення Карелії (10 червня – 9 серпня 1944 p.). Війська Ленінградського фронту перейшли в наступ, наКарельському перешийку. Знову радянським військам довелося штурмом брати "лінію Маннергейма". Після кровопролитних боїв радянські війська оволоділи Виборгом. Війська Карельського фронту визволили Петрозаводськ і вийшли на державний кордон СРСР (9 серпня 1944 p.).

6. Визволення Західної України відбулося внаслідок таких наступальних операцій:

• Львівсько-Сандомирської (13 липня – 29 серпня 1944 p.). Червона Армія зайняла західні області України (27 липня було визволено м. Львів) і ввійшла на територію Польщі.

• Східно-Карпатської (8 вересня – 28 жовтня 1944 p.). Останній населений пункт УРСР (с. Лавочне Дрогобицької області) визволили від гітлерівців 8 жовтня 1944 р.

7. Визволення Закарпатської України (28 жовтня 1944 p.). Була визволена військами Четвертого Українського фронту.

8. Ясько-Кишннівська наступальна операція (20–29 серпня 1944 р.).

У районі Кишинева було оточено і знищено 22 дивізії групи фашистських армій “Південна Україна”. Було визволено Ізмаїльську область України та Молдову.

9. Визволення Прибалтики (червень – жовтень 1944 p.). В ході Білоруської операції війська трьох Прибалтійських фронтів почали наступ на Ригу, а війська Ленінградського фронту – на Таллінн.

Наприкінці вересня 1944 р. у взаємодії з Балтійським флотом війська Ленінградського фронту визволили всю Естонію.

10. Операції в Заполяр’ї (жовтень 1944 p.).

У Заполяр’ї наступав Карельський фронт. Було вигнано ворога з Мурманської області, визволено незамерзаючі порти в Баренцовому морі, район Печенги, звідки гітлерівці вивозили нікель і мідь для своєї військової промисловості. У процесі цієї операції радянські війська визволили північно-східні райони Норвегії.

Висновки

1. Внаслідок наступальних операцій 1944 р. гітлерівські загарбники були вигнані з радянської території.

2. У ході військових операцій 1944 р. було розгромлено головні угруповання ворога.

3. Великі перемоги військ 1944 р. сприяли успішним діям союзників антигітлерівської коаліції.

4. Розпочалося визволення народів Європи.

Відкриття другого фронту в Європі

6 червня 1944 р. Експедиційні сили союзників (20 американських дивізій, 14 англійських, 3 канадські, 1 французька, 1 польська) під командуванням американського генерала Дуайте Ейзенхауера висадились у Північно-Західній частині Франції (операція “Оверлорд”).

В операції брало участь 6483 кораблі, на борту яких було 156 тис. солдатів та офіцерів, 12 тис. літаків і планерів. Союзникам протистояло 59 німецьких дивізій. Війська прорвали оборону .німців і почали просуватися на Схід. Так було відкрито другий фронт у Європі. Союзники мали значну військово-технічну перевагу. їх успішному просуванню сприяла активізація руху Опору.

15 серпня 1944 р. Операція союзників “Енвіл” – висадка американських і французьких армій на півдні Франції.

19 серпня 1944 р. У Парижі почалося збройне повстання.

25 серпня 1944 р. Париж було звільнено від окупантів.

До кінця 1944 р. Союзні війська очистили всю територію Франції. Союзники вигнали гітлерівців також за Межі Бельгії та Центральної Італії.

16 грудня 1944 р. Німці вирішили перейти в контрнаступ у районі Арден, щоб завдати поразки військам союзників. Наступ німців провалився. Це був останній великий наступ гітлерівців у Другій світовій війні.

Висновки

1. Відкриття другого фронту в Європі стало початком завершальних битв Другої світової війни.

2. У результаті наступальних операцій союзників за активної підтримки руху Опору наприкінці 1944 – на початку 1945 pp. були звільнені від окупації Франція, Бельгія, Данія, Нідерланди.

3. Другий фронт наблизив завершення Другої світової війни.

4. Відкриття другого фронту прискорило звільнення Європи.

5. Війна на два фронти поставила Німеччину в надзвичайно скрутне становище.

Звільнення країн Центральної та Східної Європи

У 1944 р. розпочалось звільнення Європи.

Визволення Румунії

Радянська Армія, успішно здійснюючи Ясько-Кишинівську наступальну операцію, ввійшла в центральні райони Румунії.

23 серпня 1944 р. У Румунії розпочалось повстання, в ході якого було скинуто фашистську диктатуру Антонеску.

24 серпня 1944 р. Новий уряд країни оголосив війну фашистській Німеччині.

12 вересня 1944 р. Румунія з союзниками підписала перемир’я.

Визволення Болгарії

5 вересня 1944 р. Радянські війська вийшли на румуно-болгарський кордон. Профашистський уряд Болгарії продовжував допомогу гітлерівській Німеччині.

8 вересня 1944 р. Радянські війська вступили на територію Болгарії.

9 вересня 1944 р. У столиці Болгарії Софії перемогло антигітлерівське повстання. До влади прийшов уряд Вітчизняного фронту, який оголосив війну Німеччині.

15 вересня 1944 р. Радянські війська вступили в Софію.

Визволення Югославії

28 вересня 1944 р. Війська Третього Українського фронту відповідно до досягнутої раніше домовленості між Радянським урядом і Верховним Головнокомандувачем Народно-визвольної армії Й. Броз Тито вступили на територію Югославії.

20 жовтня 1944 р. Внаслідок спільних дій радянських і югославських військ було звільнено столицю Югославії Белград та північно-східні райони країни.

Звільнення Угорщини

Кінець вересня 1944 р. Єдиним союзником фашистської І Німеччини в Європі залишалася Угорщина. Німецьке командування вирішило будь-якою ціною втримати Угорщину і зосередило для її оборони значні сили.

Жовтень 1944 р. Дебреценська операція радянських військ, внаслідок якої було звільнено частину Угорщини. В Дебрецені був сформований Тимчасовий національний уряд, який розірвав союз із гітлерівською Німеччиною й оголосив їй війну (28 грудня 1944 p.).

Три місяці тривала битва за столицю Угорщини – Будапешт (визволена 13 лютого 1945 p.).

Березень 1945 р. Намагаючись зупинити наступ Радянської Армії, гітлерівське командування силами танкових дивізій організувало контрнаступ у районі озера Балатон.

10 днів тривала кровопролитна битва. Радянська Армія розгромила противника.

4 квітня 1945 р. Угорщина була повністю звільнена від гітлерівців.

Визволення Австрії

16 березня 1945 р. Радянські війська розпочали наступ на Відень – столицю Австрії.

13 квітня 1945 р. Відень було звільнено.

Визволення Польщі

Середина 1944 р. Початок визволення Польщі внаслідок Білоруської та Львівсько-Сандомирської операцій.

21 липня 1944 р. На визволеній території, де проживало майже 5 млн. чоловік, було створено Польський комітет національного визволення.

1 серпня 1944 р. Командування Армії Крайової організувало збройний виступ у Варшаві.

До початку жовтня 1944 р. Гітлерівці жорстоко придушили повстання, зруйнувавши дощенту Варшаву.

12 січня 1945 р. Початок Вісло-Одерської наступальної операції радянських військ, внаслідок якої було визволено Польщу.

17 січня 1945 р. Радянська Армія разом з частинами Війська Польського визволила Варшаву.

Лютий 1945 р. Більшу частину Польщі було визволено.

Визволення Чехо-Словаччини

Вирішальне значення для визволення Чехо-Словаччини мав наступ Радянської Армії взимку і навесні 1945 р.

Квітень 1945 р. Радянські війська визволили Моравію.

5 травня 1945 р. У Празі розпочалося повстання чеських патріотів.

6 травня 1945 р. На допомогу повсталим підійшли частини Російської визвольної Армії генерала Власова, які 7 травня вступили у місто.

9 травня 1945 р. Армія Власова залишила місто у зв’язку з підходом до Праги радянських військ. Частини Радянської Армії ввійшли до Праги.

Висновки

1. Під час визволення Європи від фашистів загинуло майже 1 млн. радянських солдатів та офіцерів.

2. Радянські війська визволили повністю або частково території Румунії, Болгарії, Польщі, Югославії (східні райони), Чехо-Словаччини, Угорщини, Австрії, Німеччини (східні райони).

3. Радянська пропаганда про те, що СРСР надасть повну свободу у вирішенні питання про державний та соціально-політичний устрій визволених держав, виявилася облудною.

4. У визволених Радянською Армією країнах було встановлено прорадянські тоталітарні режими.

Домашнє завдання: Опрацювати § 32

Слідкуйте за змінами на цій сторінці!

Всеукраїнська школа онлайн. Всесвітня історія. 10 клас. «Китай у міжвоєнний період»

Деталі

Опубліковано: Четвер, 16 квітня 2020, 22:04

Перегляди: 369

Дистанційне навчання. Всесвітня історія. 10 клас

Учитель: Гаврилюк Ю.П.