Згуртування сил агресорів. Створення блоку Берлін-Рим-Токіо

Деталі
Опубліковано: Неділя, 29 березня 2020, 21:56
Перегляди: 359

Дистанційне навчання. Всесвітня історія. 10-А клас

 

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

 

Згуртування сил агресорів. Створення блоку Берлін-Рим-Токіо

 

НАПАД ІТАЛІЇ НА ЕФІОПІЮ

1. Італія взяла курс на створення великої колоніальної імперії в Африці та Середземномор’ї.

2. З жовтня 1935 р. 600-тисячна італійська армія вторглася в Ефіопію, яка мала великі сировинні ресурси та важливе стратегічне положення, почала бомбити міста.

3. Через два дні США й Велика Британія оголосили заборону на продаж зброї як Італії, так і Ефіопії. Таким чином агресор і його жертва були поставлені в однакові умови.

4. Під тиском світової громадськості Ліга Націй оголосила Італію агресором і зобов’язала всіх своїх членів застосувати проти Італії санкції відповідно до статті 16 Статуту цієї організації. Всі члени Ліги Націй повинні були розірвати з Італією торгові й фінансові відносини. Але економічні санкції використовувалися непослідовно. Так, необхідна для ведення війни нафта не була включена до списку матеріалів, заборонених для експорту до Італії. Англія відмовилася перекрити Суецький канал, який був найвигіднішим шляхом до берегів Ефіопії і повністю використовувався Італією.

5. Західні країни потурали агресору.

9 грудня 1935 р. Велика Британія і Франція підписали секретні договори про англо-французьке посередництво у війні між Італією й Ефіопією, за якими Ефіопія повинна була передати Італії третину своєї території. Фактично Ефіопія стала колонією Італії (навесні 1936 р. її повністю захопила Італія).

6. Ефіопія не могла чинити належного опору, бо більшість її солдатів була озброєна лише застарілими гвинтівками, мисливськими рушницями та списами, тоді як італійські війська мали на озброєнні сотні гармат, танків і літаків.

 

ВТОРГНЕННЯ ЯПОНІЇ ДО ЦЕНТРАЛЬНОГО КИТАЮ

1. У 1936 р. керівництво Японії сформулювало програму подальшої експансії. В “Основних принципах національної політики” ставилося завдання “просування на південь”. З цією метою пропонувалося посилити могутність морського флоту, щоб забезпечити пануюче становище в західній частині Тихого океану.

2. Захопленню Китаю відводилося центральне місце, бо він мав бути для Японії плацдармом для нових загарбань, а також відкрити нові джерела сировини, ринки збуту, можливість використання дешевої робочої сили.

3. 7 липня 1937 р. японські війська почали наступ на Китай. Вони захопили Пекін, Тяньцзінь, Шанхай та інші великі північні центри країни і рушили в центральні китайські провінції.

4. Хоча японські агресори намагалися витіснити американських і англійських конкурентів з китайського ринку, ефективних заходів проти Японії вони не застосовували. Більше того, продовжувався експорт воєнно-стратегічних матеріалів із США і англійських колоній. Англія й США дотримувалися в цьому регіоні політики “невтручання” і “вмиротворення” агресора. Вони сподівалися, що Японія почне агресію проти СРСР.

5. У серпні 1937 р. Японія захопила Шанхай і почала завоювання Центрального Китаю.

6. За 15 місяців війни Японія окупувала значні території Північного, Центрального і Південного Китаю, захопила майже всю залізничну сітку, блокувала морські береги.

7. 21 серпня 1937 р. був підписаний радянсько-китайський договір про ненапад. СРСР почав надавати Китаю допомогу.

8. У вересні-жовтні 1937 р. Радянський Союз експортував до Китаю 282 бомбардувальники і винищувачі, у 1937–1940 pp. – 885 бойових літаків, десятки танків, сотні гармат, тисячі кулеметів, мільйони снарядів, сотні мільйонів патронів. У 1938 р. Китай отримав 100 млн. дол. позики, а в 1939 р. – ще 150 млн. дол.

9. Війна в Китаї затяглася майже на 10 років, оскільки японці зустріли опір гомінданівських військ, до яких приєдналися озброєні угруповання Комуністичної партії Китаю.

10. Влітку 1938 р. японці розпочали воєнну авантюру проти СРСР. Після жорстоких боїв у районі озера Хасан, в яких була використана й авіація, японські війська були відкинуті частинами Червоної армії.

11. На початку 1939 р. Японія захопила острови Спарті й Хайнань і одержала можливість створити свої військово-морські бази на підступах до Філіппін, Індокитаю, Індонезії.

12. Влітку 1939 р. японські війська почали агресивні дії проти Монгольської Народної Республіки, але були розгромлені на річці Халхін-Гол спільними діями Червоної армії і частин МНР.

 

ВІСЬ БЕРЛІН – РИМ – ТОКІО

1. Ускладненню ситуації у світі сприяло утворення блоку агресивних держав.

2. У жовтні 1936 р. під час візиту міністра закордонних справ Італії до Берліна був підписаний італо-німецький протокол про співробітництво двох держав. Партнери домовилися про розмежування сфер економічної експансії на Балканах і в Дунайському басейні та узгодили свої дії у війні проти Іспанської республіки. Німеччина офіційно визнала захоплення Італією Ефіопії.

3. 25 листопада 1936 р. Німеччина і Японія підписали договір про боротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу. Обидві країни зобов’язувалися інформувати одна одну про діяльність Комінтерну і в тісному співробітництві вести проти нього боротьбу.

4. 6 листопада 1937 р. До Антикомінтернівського блоку приєдналася Італія.

5. 27 вересня 1940 р. Було підписано військову угоду між Німеччиною, Італією та Японією (Троїстий пакт).

6. 20–24 листопада 1940 р. Угорщина, Румунія та Словаччина приєдналися до Троїстого пакту.

Висновки:

•  виникло об’єднання трьох агресивних держав, яке отримало назву “вісь Берлін – Рим – Токіо”;

•  цей блок був небезпечним як для СРСР, так і для західних держав – США, Франції, Великої Британії;

•  політика “невтручання” і “вмиротворення” країн-агресорів призвела до зростання їх апетитів і наблизила європейську й світову війну.

 

 

Домашнє завдання: Опрацювати п.5 §25

 

Слідкуйте за змінами на цій сторінці!