Переддень війни

Деталі
Опубліковано: Неділя, 05 квітня 2020, 18:52
Перегляди: 161

Дистанційне навчання. Всесвітня історія. 10-А клас

 

Учитель: Гаврилюк Ю.П.

 

Переддень Другої світової війни

 

Ліквідація Чехо-Словацької держави

1. 15 березня 1939 p., порушивши Мюнхенську угоду, німецькі війська захопили Чехію і Моравію. Окуповані землі були перетворені на нацистський протекторат.

2. За три дні до цього гітлерівська агентура в Словаччині проголосила цю область незалежною державою.

3. Закарпатська Україна відходила до Угорщини.

4. Чехо-Словацька держава припинила своє існування.

5. Окупувавши Чехо-Словаччину, А. Гітлер остаточно підтвердив, що війна за поділ світу неминуча. Над Європою нависла загроза війни.

6. Уряди Великої Британії та Франції обмежилися формальними протестами проти порушення Мюнхенської угоди і ліквідації Чехо-Словацької держави.

 

Німецькі претензії до Литви і Польщі

1. Розробляючи плани територіальної експансії в Європі, нацисти планували приєднати до Німеччини і райони Польщі, заселені німцями.

2. Нацистська пропаганда скористалася проблемою Данцига (Гданська), вигадала про нестерпні утиски німецької меншини у Польщі.

3. Для того щоб ослабити своїх можливих противників, Німеччина намагалася ліквідувати систему союзів Франції з державами Східної Європи, а тому в січні 1934 р. уклала союз із Польщею “Про мирне вирішення спорів". Цей союз свідчив про відхід уряду Польщі від союзу з Францією і про його зближення з Німеччиною.

4. У 1937 р. відбулася зустріч британського міністра Галіфакса з А. Гітлером, на якій було заявлено, що Велика Британія не заперечуватиме щодо захоплення “вільного міста" Данцига (Гданська). Фактично Британія не висувала ніяких претензій до здійснення планів німецької експансії в Центральній Європі.

5. Навесні 1939 р. А. Гітлер захопив литовське місто Клайпеду з областю, що прилягала до нього, польський Данциг (Гданськ), розірвав польсько-німецький пакт 1934 р. про ненапад й англо-німецьку морську угоду.

6. Велика Британія і Франція були поставлені перед фактом німецької експансії, але ніяких заходів не вжили, щоб перешкодити цьому, хоч стало зрозуміло, що Гітлер не є “господарем свого слова".

7. У квітні 1939 р. німецьке командування розробило план “Вайс" і визначило термін нападу на Польщу – 1 вересня 1939 р.

8. Радянсько-німецький договір, підписаний 23 серпня 1939 p., вирішив долю Польщі, яка була розділена між Німеччиною і СРСР.

 

Висновки:

1. Ліквідація Чехо-Словаччини і нові акти німецької агресії спричинили в Англії і Франції масове незадоволення. Громадськість вимагала дати рішучу відсіч агресії в Європі.

2. Частина далекоглядних британських політиків (В. Черчилль та ін.) розуміли, що А. Гітлер може зрадити своїх партнерів за Мюнхенською угодою і спрямувати свої війська не на схід, а на захід, тому потрібно зміцнити позиції “західних демократій".

3. 22 березня 1939 р. Велика Британія і Франція обмінялися нотами про взаємну допомогу у випадку нападу третьої держави на одну із них.

4. 22 березня 1939 р. Франція і Британія запевнили Голландію, Швейцарію і Бельгію, що нададуть їм допомогу в разі нападу на них. Пізніше такі обіцянки були надані Польщі, Румунії, Греції і Туреччині.

 

Англо-франко-радянські переговори

1. У березні – червні 1939 р. велись англо-франко-радянські переговори про укладення військово-політичного союзу проти агресора, які закінчилися безрезультатно. Радянський Союз пропонував:

·        укласти Троїстий пакт взаємодопомоги між СРСР, Великою Британією і Францією;

·        укласти військову конвенцію для підкріплення цього пакту;

·        надати гарантії незалежності всім прикордонним із СРСР державам від Балтійського моря до Чорного;

·        згідно з цим пактом, союзники мали б надавати військову допомогу всім східноєвропейським країнам, у тому числі Румунії і Польщі, у випадку німецької агресії в Європі;

·        кожна зі сторін діяла у власних інтересах, водночас таємно вела переговори з Гітлером;

·        не вирішувалося питання про окрему військову конвенцію, бо західні країни реально оцінювали стан радянської армії, значно ослабленої сталінськими репресіями, з недосконалою, відсталою військовою технікою.

2. 12 серпня 1939 р. в Москві почалися англо-франко-радянські переговори військових делегацій. Але з’ясувалося, що британська делегація не мала повноважень для їх ведення і підписання договору. Глави британської і французької делегацій не належали до впливових військових діячів, обох країн. Фактично радянські ініціативи щодо колективної безпеки були приречені на провал, бо не вирішувалося питання пропуску радянських військ через території Польщі та Румунії у випадку німецької агресії в Європі.

3. Кожна зі сторін мала свої цілі, а тому переговори затягувалися:

·        Британія і Франція намагалися не допустити зближення Німеччини і СРСР;

·        Радянський Союз використовував переговори для тиску на Німеччину при підготовці політичного й економічного договору;

·        СРСР насторожували договори Великої Британії (від 30 вересня 1938 р.) і Франції (від 6 грудня 1938 р.) з Німеччиною.

4. 21 серпня 1939 р. радянська сторона запропонувала перенести переговори на пізніше, а сама вже вела переговори з Німеччиною.

 

Висновки:

1. Відповідальність за зрив англо-франко-радянських переговорів 1939 р. несли всі сторони.

2. Ці тристоронні переговори дали можливість і велику перспективу И. Сталіну почати переговори з Німеччиною.

 

Радянсько-німецький пакт (від 23 серпня 1939 р.) і таємний протокол до нього

1. У червні 1939 р. почалися прямі контакти між СРСР і Німеччиною під прикриттям торговельних переговорів.

2. 19 серпня 1939 р. Німеччина і Радянський Союз підписали торговельний договір, який передбачав надання кредиту СРСР і розширював його можливості в експорті продовольства і закупівлі нової техніки.

3. 23 серпня 1939 р. до Москви прибув міністр закордонних справ Німеччини Й. Ріббентроп з узгодженим текстом договору про дружбу і ненапад між СРСР і Німеччиною строком на 10 років. Уночі він був підписаний, а наступного дня опублікований.

4. Договір увійшов в історію під назвою “пакт Молотова–Ріббентропа” і складався з 7 статей. Він передбачав такі зобов’язання обох сторін:

·        утримуватися від агресивних дій одна проти одної;

·        а також від будь-якого нападу одна на одну як окремо, так і спільно з іншими державами.

5. Окремою частинок) радянсько-німецького договору додавався таємний протокол, у якому йшлося про територіальний устрій майбутньої Європи. У СРСР протягом тривалого часу (піввіку) заперечувалося існування таємного протоколу.

6. Цей таємний протокол:

·        визначав зони впливу СРСР і Німеччини у Східній Європі;

·        передбачав поділ Польщі;

·        підтвердив згоду СРСР на просування німецьких військ до лінії Нарва–Вісла–Сан;

·        встановлював радянською зоною впливу Естонію, Латвію, Фінляндію, Бессарабію, Східну Польщу (Варшавське і Люблінське воєводства), західноукраїнські й західнобілоруські землі;

·        визначав німецькою зоною впливу Литву.

7. Після нападу Німеччини на Польщу (1 вересня 1939 р.) лінія розмежування німецьких і радянських військ перемістилася до р. Буг, що порушувало домовленості, зафіксовані у таємному протоколі. Тому А. Гітлер погодився передати до сфери впливу СРСР Литву.

 

 

Вплив договору на подальший перебіг подій у світі

1. А. Гітлер і Й. Сталін поділили Європу між собою. Їхній пакт про ненапад був досконалим планом нападу.

2. Договір і таємний протокол не відвернули загрозу війни, а ще більше її посилили і наблизили.

3. Вони сприяли міжнародній ізоляції Радянського Союзу, авторитет якого був підірваний, йому перестали довіряти.

4. Пакт про ненапад унеможливив продовження англо-франко-радянських переговорів і подальшу участь СРСР у боротьбі проти фашистської Німеччини.

5. Він перетворив СРСР у фактичного союзника Німеччини. Про це свідчать дії СРСР: 17 вересня 1939 р. він почав агресію проти Польщі, порушивши радянсько-польський договір 1932 р. про ненапад.

6. Цей пакт і таємний протокол розв’язав Німеччині руки і вона 1 вересня 1939 р. напала на Польщу. Ця подія стала початком Другої світової війни, бо союзники Польщі – Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині.

7. Уряд США почав надавати допомогу Британії і Франції сировиною і військовими матеріалами.

 

Висновки:

1. Радянсько-німецький договір і таємний протокол суперечили принципам міжнародного права, ігнорували загальновизнані норми міжнародних відносин і базувалися на насильстві до третіх країн.

2. У годи свідчили, що зовнішня політика СРСР була агресивною і основними її рисами були таємна дипломатія, відсутність відкритості й територіальна експансія.

3. Договір і протокол продемонстрували, що інтереси двох тоталітарних режимів мають багато спільних рис: однаковими є їх прагнення до розширення своїх територій і своїх впливів, вони обидва вважали насильство найефективнішим засобом вирішення своїх проблем.

4. Відповідальність за розв’язування Другої світової війни разом з іншими країнами несе і сталінське керівництво СРСР.

 

 

 

Домашнє завдання: Опрацювати § 26, 27

 

Слідкуйте за змінами на цій сторінці!