Доброта... 

На жаль, ми рідко чуємо про цю прекрасну якість людини. Хоча, кожен із нас, де б не знаходився, може творити добро. А що ж таке добро?!

Бути доброзичливим, поділитися шматком хліба, чуйно ставитися до людей – все це є проявами доброти. І перший крок до доброти – це добре слово. Сила таких слів неосяжна. Вони такі прості, але, іноді, їх чомусь важко говорити. «Дякую», «будь ласка», «доброго ранку», «смачного»… Іноді про них забувають, чи не вважають за потрібне говорити.

Доброта проявляється і у нашому ставленні  до людей та навколишнього світу. Адже людина повинна вміти співчувати, допомагати ближньому, по-дружньому ставитися до інших.

А ставлення до тварин, тобто те, як ти вмієш поводитися з собачкою чи котиком, з пташкою чи метеликом,  одразу відкриє для всіх, яка перед ними людина, чи є у нашому серці любов, співчуття, чуйність, ласка. Добра людина не буде бездумно нищити і ламати деревце чи квітку лише тому, що їй так захотілося. Не стане ловити яскравого метелика чи жучка для свого задоволення, бо знає, що всі мають право на життя. І людина не повинна нищити і вбивати, а лише творити, примножувати красу цього світу і берегти його. Добра людина тваринку не вдарить, бо знає, що їй боляче.

Допомогти старенькій бабусі перейти через дорогу, поступитися в транспорті місцем старшому, пропустити в черзі того, хто поспішає, сказати «дякую» мамі за сніданок… Не пройти повз, не відвернутись – іноді самі незначні добрі вчинки народжують великий відгук у душі тих, на кого спрямована наша доброта. Зроби чийсь день трішки кращим, і твій власний настрій злетить вгору!

Я – Гаврилюк Олександр. Учень 4-А класу Вінницької школи №15.

Звичайний хлопчик – іноді слухняний, іноді – непосидючий. Завжди  знаходжу час як на навчання, так і на розваги з друзями. Та, між справами, намагаюсь не забувати про доброту та добрі вчинки.

Як кажуть, про людину говорять її справи. Отож і я спробую розповісти про свої добрі справи.

Коли мої батьки на роботі, іноді я допомагаю їм по господарству: прибрати в кімнатах, помити посуд… Також у мене є молодший братик і я допомагаю мамі його доглядати: граюсь з ним, іноді годую, допомагаю одягнутись на прогулянку…

Люблю бавитись з домашніми тваринками. Доглядаю їх, годую…

Два роки я займався у Вінницькому обласному центрі технічної творчості учнівської молоді, де навчався виготовляти різні вироби з паперу. І тепер люблю виготовляти поробки з паперу і дарувати їх своїм родичам та друзям на свята та й просто для гарного настрою. Адже маленькі приємності – це так важливо у житті. І кожна, навіть невеличка зроблена тобою справа, залишає приємне почуття, насамперед у твоїй власній душі.

Нещодавно я також спробував виготовити щось із парафіну. Вийшло. З’ясувалося, що це не менш цікаво, ніж із паперу.

Крім того, я почав відвідувати спортивну секцію «Тхеквондо». Адже спорт – це завжди здоров’я, сила, витривалість. Спорт вчить бути старанним, вихованим. А будучи здоровим та сильним, я зможу і постояти за себе, і захистити слабшого.

Перелічувати добрі справи можна довго. Але, щоб справи були добрими, треба, насамперед, щоб і слова, і думки теж були добрими. Тому по життю я йду за руку зі словами «дякую», «будь ласка»…

Я вважаю, що треба себе вдосконалювати, намагатись бути кращими, творити добро і жити чесно. Тому що все, що б ми не робили, якимось чином в певний час повертається до нас самих: добро – добром, а зло – ще більшим злом. Тож напрошується висновок: роби добро, щоб і самому було добре.

Грицюк Дмитро

Не шкодуйте часу на добрі справи!

Мене звати Дмитро Грицюк, мені 10 років. Я навчаюся в 4-А класі.

Я вважаю, що навколишній світ залежить від наших вчинків. Також завжди потрібно вчиняти так, як би ти хотів, щоб вчиняли з тобою. Тому прояви доброти мають бути в нашому повсякденному житті. Я допомагаю моїй мамі вдома, тому що розумію, що вона втомлюється на роботі. Коли я приїжджаю до моєї бабусі також чим можу допомагаю їй по господарству. Я намагаюсь допомагати моїм однокласникам. Дати ручку або підручник, допомогти піднести портфель дівчинці – на перший погляд дрібниці, але це також добрі справи. Також ми маємо захищати тварин.

Одного разу мама попросила мене сходити до магазину і купити булочки. Повертаючись з магазину, я побачив зграйку голубів. Вони були такі беззахисні і зголоднілі. Подивившись на них, я зрозумів, що вони напевно не можуть знайти собі їжу, адже на вулиці мороз і багато снігу. Я дістав з торбинки булочку і роздробив її голубам.

Але раптом до мене підбіг бродячий пес і по його очам я зрозумів, що він теж хоче їсти. Я дістав ще одну булочку і кинув її собаці.

Прийшовши додому, я розповів про це мамі. Мама мене не насварила, а навпаки похвалив за моє добре серце. Подумавши, я вирішив змайструвати годівничку для птахів. Ії я розмістив на дитячому майданчику садочка, який знаходиться біля мого будинку. Я хотів, щоб і маленькі дітки мали змогу радіючи спостерігати, як пташки злітаються до неї. Я був задоволений, що зміг чимось допомогти птахам.

Отож, давайте кожного дня робити добрі вчинки, навіть якщо здається, що це дрібниці. Тому що такі дрібниці для когось, насправді, є важливою підтримкою, допомогою. Головне, щоб ці добрі справи ми робили від щирого серця. І пам’ятайте: добро зажди повернеться до вас добром!

Любов і милосердя хай запанують у наших серцях…