Наддніпрянська Україна в 1900–1914 рр.
- Деталі
- Опубліковано: Субота, 14 березня 2020, 23:18
- Перегляди: 312
Дистанційне навчання. Історія України. 9-ті класи
Учитель: Гаврилюк Ю.П.
Наддніпрянська Україна в 1900–1914 рр.
Економічний розвиток
Промисловість:
• високі темпи розвитку;
• переважання іноземного капіталу;
• нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва на Лівобережжі та Південній Україні);
• 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини;
• 1900 – 1903 р.– економічна криза зумовлена перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зокрема металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза сприяла посиленню концентрації виробництва й утворенню монополій;
• поява наприкінці ХІХ – початку ХХ століття монополій (монополізація виробництва).
Монополія – це об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку.
Види монополій:
Трест – об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність.
Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу самостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне підприємство – синдикат.
Картель – об’єднання, у якому підприємства зберігають виробничу та фінансову самостійність.
Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям банківського та страхового капіталу.
У Наддніпрянській Україні переважали синдикати («Продвагон», «Продамет», «Продвугілля»…)
Сільське господарство:
Столипінська аграрна реформа 1906 – 1911 рр.
(П. Столипін – міністр внутрішніх справ та голова Ради міністрів Російської імперії):
• розбивалися селянські общиниі земельний наділ переходив до селянина в приватну власність;
• земля ставала товаром;
• передбачалася ліквідація аграрного перенаселення шляхом заохочення переселення в східні райони Росії.
Відруб – це земельна ділянка, що передавалася в приватну власність.
Хутір – це селянське господарство з належною до нього землею. З відрубів селяни утворювали власні хутори.
Наслідки реформи неоднозначні:
• зростання с/г виробництва;
• поширення товарних відносин у с/г;
• розшарування селянства (10–15% селян стали заможними, 50% – залишалися бідними);
• міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.
Створення українських політичних партій Наддніпрянської України
Назва |
Рік |
Лідери |
Програмні положення та діяльність |
РУП (революційна українська партія) м. Харків |
1900 |
Д. Антонович, Б. Камінський, Л. Мацієвич, М. Русов |
М. Міхновський уклав програму партії «Самостійна Україна» (1900 р.), у якій були обґрунтовані права України на самостійність У програмі РУП відбуваються зміни: перехід на засади автономістів, сповідування соціалістичних ідей. |
УСП (українська соціалістична партія) |
1900 |
Б. Ярошевський, М. Меленевський |
Сповідування соціалістичних ідей. Кінцева мета – українська соціалістична, демократична республіка. |
УНП (українська народна партія |
1902 |
М. Міхновський, О. Макаренко |
Ідея цілковитої незалежності України |
«Спілка» (соціал-демократична спілка) |
1904 |
М. Меленевський |
Сповідувала соціалістичні ідеї. У 1905 р. приєдналася до РСДРП (м) (російська соціал-демократична робітнича партія меншовиків) |
УСДРП (українська соціал-демократична робітнича партія) |
1905 |
В.Винниченко, С. Петлюра, М. Порш |
Орієнтувалася на селянства, прагнула поєднати соціалістичні та націоналістичні ідеї. Виступала за автономію України. |
УДРП (українська демократично-радикальна партія) |
1905 |
А. Лотоцький Є. Чикаленко Б. Грінченко |
Партія виникла в результаті злиття Української демократичної партії (УДП) та Української радикальної партії (УРП) Відстоювала ліберально-демократичні цінності та ідею автономії України. |
Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр.
Причини революції:
1. Низький рівень життя більшості населення.
2. Важкі умови праці робітників.
3. Малоземелля селян.
4. Самодержавство.
5. Поширення соціалістичних ідей.
6. Російсько-японська війна.
Основні революційні події:
9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» – розстріл царськими військами мирної робітничої демонстрації в Петербурзі (вбито і поранено 5 тис. чол.) – початок революції.
У результаті розпочалися робітничі та селянські повстання по всій Росії (також і в Україні), створюються місцеві Ради депутатів, які перебирають владу в свої руки. Спроба царської влади силою придушити революцію була невдалою. Починаються виступи проти влади в армії та на флоті:
У червні 1905 р. в Одесі повстання моряків на броненосці «Потьомкін» на Чорноморському флоті.
18–21 грудня 1905 р. – «Сорочинська трагедія»– жорстоке придушення повстання жителів с. Великі Сорочинці Полтавської губернії. Письменник Володимир Короленко відобразив ці події в нарисі «Сорочинська трагедія».
Жовтень 1905 р. – Жовтневий усеросійський політичний страйк «Геть самодержавство».
17 жовтня 1905 р.– видання царем Миколою ІІ Маніфесту про скликання Державної Думи та надання політичних прав та свобод.
Державна Дума – назва парламенту (законодавчого органу влади) в Російській імперії.
Перша Державна Дума була обрана навесні 1906 р.Українські політичні партії за виключенням УДРПбойкотували вибори, оскільки виступали за продовження революції до переможного кінця і повалення царизму. Від України було обрано 102 депутата. Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі парламентську громаду (42 особи), яку очолив І. Шраг.
Перша Державна Дума була розпущена царем 8 липня 1906 р.
У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Державну Думу.Українці знову створили власну фракцію (47 депутатів). Українська громада вимагала автономії, запровадження української мови тощо.
Друга Державна Дума була розпущена царем 3 червня 1907 р. (Червневий переворот)через звинувачення в підготовці державного перевороту. Був виданий новий виборчий закон, за яким до Думи потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували царя.
Революція зазнала поразки.
Здобутки українців під час революції
• у 1905 р. скасування обмежень на українське слово;
• виходило 24 періодичні видання українською мовою («Хлібороб» – перша україномовна газета в підросійській Україні 1905 р.);
• діяльність культурно-освітніх організацій – «Просвіта» (1905 – 1906 рр., перша «Просвіта» була створена в Одесі);
• відкриття українських шкіл;
• перші спроби викладання української мови в університетах.
Український національний рух Наддніпрянщини після революції
у 1907 р. М. Грушевськийзаснував Українське наукове товариствов Києві, яке фактично перетворилося на неофіційну українську академію наук.
У 1908 р. створення Товариства українських поступовців - ТУП (М. Грушевський, С. Єфремов, Є. Чикаленко), яке закликало об’єднати всі українські сили для боротьби за національне відродження.
Столипінська політична реакція після революції
Політична реакція – це репресивна політика державної влади щодо учасників революції спрямована на силове зміцнення пануючого режиму.
• жорсткі репресії проти учасників революції;
• боротьба з українським національним рухом (створення клубу російських націоналістів, поширення «чорносотенського» руху (російські націоналісти); закриття українських періодичних видань, заборона «Просвіти», заборона викладання українською мовою; видання у 1910 р. П. Столипіним циркуляру, згідно з яким заборонялося реєстрування «інородних» товариств та видавництв).
Справа Бейліса (1913 р.)
Судова справа на звинувачення російськими націоналістами єврея Бейліса у вбивстві 1911 р. 13-річного хлопчика. На захист Бейліса виступили демократичні сили Росії та України. Присяжні виправдали Бейліса.
Персоналії для візуального розпізнавання
Міхновський Микола
Український політичний та громадський діяч кінця ХІХ – початку ХХ ст. Автор брошури «Самостійна Україна» 1900 р., один з організаторів українського війська, борець за незалежність. Лідер Української Народної Партії 1902 р. Ідеолог державної самостійності України.
Домашнє завдання: Опрацювати § 39, 40
Слідкуйте за змінами на цій сторінці!